16

Не знаю чому, але мене бісила її увага до Даяна. Можна подумати, що я ревнувала, але ні це не так. Тай кого тут ревнувати, цього самозакоханого нарциса, чи що. 

- У мене є ідея. Давайте завтра по обіді влаштуємо собі пікнік.- запропонував Дрейк. 

- Супер давайте, давно ми так у трьох не сиділи.- Нора дуже зраділа цій пропозиції. 

- Тільки цього разу не втрьох, а вчотирьох. 

- А хто ще буде, ви запросили Франса?- говорила так наче мене тут і не було. 

- Ні Норо, ми вчотирьох.- Дрейк демонструючи обвів нас рукою. 

Ця принцеса скривилась, наче лимона з'їла, але нічого не відповіла. Подумаєш, мені також не надто подобається її компанія. Але я просто обожнюю пікніки, тому не могла відмовити собі в цьому задоволенні.  

Тим часом Даян сидів і мовчки спостерігав, навіть слова не вимовив. 

-Брате, проведеш Нору до покоїв.- попросив Дрейк. 

-Ходімо. -провів рукою до виходу. Було видно, що хлопець не дуже зрадів цьому проханню. Ми також піднялись і пішли слідом за ними. Так, як Нора йшла перша, чомусь одразу ж направилась до моєї кімнати. 

- Моя любима кімната.- зраділа дівчина, і відчинила двері - Це що таке, у вас закінчилось місце у бібліотеці? 

Так, як я була новачком у цій справі, то мене забезпечили великою кількістю літератури. Тому книги були повсюди і на ліжку, і на столі, і навіть на кріслах. 

- Тут живе Амалія.- гримнув Даян і захлопнув двері прямо перед носом у дівчини -Ти цього разу поживеш на горі.- хлопець показав рукою на другі сходи, що вели на третій поверх. 

- Ну хлопчики...- защебетала вона- Це ж була моя кімната ще з дитинства. Тож хай ця іде на гору.- показала на мене пальцем. 

-Норо, це не твоя кімната. Амалія нікуди не піде, тому запрошую на гору в другу кімнату для гостей.- втрутився Дрейк. 

Я мовчала і спостерігала за цілим спектром емоцій, починаючи від злості, і до кокетства. 

- Браво Норо! Оскара в студію! - подумала я. 

Ще одного ворога у вигляді цієї білявої відьми я не хочу. В мене їх і так достатньо, тому я вирішила: 

- Досить сперечатись, я можу піти на гору. Мені немає різниці де спати, тільки речі заберу. 

- Ось бачите, ми домовились.- я побачила в її очах тріумф.- Тільки, прибери за собою цей безлад.- нахабно приказала ця білявка. 

 Я хотіла піти до кімнати, але мене схопив за руку Даян. 

- Ні, Мел спатиме тут!- хлопець потягнув мене у кімнату і зачинив двері з середини. 

- Що ти в біса робиш?- висмикнула руку. 

Даян натомість почав, щось чаклувати біля дверей. Їх покрили різні символи, здається вони рунами називаються, я про це в книзі читала. Раптом вони яскраво засвітились, а за мить все зникло. Мені здається, я з кожним разом все більше починаю вірити в цю маячню, або просто їду дахом. 

- Готово.- Даян відійшов від дверей потираючи руки. 

- Що готово? Що це було? 

- Це було захисне закляття.- хлопець присів на ліжку-  Тепер у цю кімнату не зможе потрапити ніхто, окрім тебе і того хто накладав закляття. 

- Але для чого ти це зробив?- я встала навпроти нього- Я думала мені тут нічого не загрожує. 

- Це справді так, але я не можу ручатись за Нору. Так ти будеш у безпеці. Тим більше твоя кімната розташована між нашими. 

- Я до цього не подобалась Норі, а тепер так точно.- Даян підійшов до мене впритул. 

- Це все не важливо. Вона сильна відьма, тому краще не залишайся з нею на одинці.- прошепотів мені на вухо і вийшов з кімнати, зачинивши за собою двері. 

А я знову залишилась зі своїми роздумати та горою літератури наодинці.

. . . 

Зранку мене  розбудив наполегливий стук у двері. Я накинула на себе халат і пішла відчиняти. 

- Привіт, не спиш?- на порозі стояла бадьора Нора. 

- Ну, як бачиш вже не сплю, заходь.- сонно попленталась і всілась на ліжко. 

Білявка хвилинку вагалась, тупцювала на місці, але переступила поріг і зайшла. Тоді я згадала про вчорашній захист, здається він не спрацював. 

- Ти вибач мене за вчорашнє, я була не в настрої.- Нора опустила погляд - Тримай, це тобі покоївка передала.- вона протягнула мені нову одежу. 

- Дякую. - я взяла одяг і поклала поруч. 

-Ну я ,мабуть піду, зустрінемось за сніданком. 

- Так звичайно, я за трішки спущусь.- Нора вийшла, а я пішла приміряти новий наряд. Покоївка підготувала для мене красиву голубеньку сукню з відкритими плечима і  красиво оздобленим поясом. Спідниця сукні була трішки розширена до низу і сягала до колін. Заплівши косу, навела легкий макіяж підкреслюючи очі. Ще трішки покрутилась перед дзеркалом і спустилась до низу. 

- Всім доброго ранку!- Дрейк відсунув мені стілець і я присіла. 

- Як спалось, Амаліє? - першою заговорила Нора. 

- Дякую добре, а тобі? 

- Теж чудово - з чого б це вона такою доброю стала. 

- Мені теж добре спалось. Давайте снідати, бо я такий голодний.- Дрейк не міг дочекатись трапези. 

- Всім смачного.- побажала білявка і першою потягнулась до щойно поданих смаколиків. 

- Я так бачу ви нарешті подружились. 

- Звичайно Дрейку, інакше і бути не могло.- щебетала дівчина, як ні в чому не бувало.