15

- Амалія, де ти цього навчилась?- посмішка Дрейка розпливлась по обличчі. 

- Ще змалечку батько  вчив мене різним прийомам, щоб я вміла захищатись. Але я не люблю битись, думаю краще обходитись без цього. 

- Ну так, ти права, але в нашому світі цей навик необхідний. 

- Розкажи мені про нього, про ваш світ. 

- Ну почнемо з того, що це тепер і твій світ також. 

- Ти прекрасно знаєш, що мені важко з цим змиритись і я все одно не до кінця у це все вірю. 

Ми присіли на травичці. Втомлена схилила голову на плече Дрейка, слухаючи його розповідь про правила та закони. З цього дізналась цікавий факт, нажаль магам заборонено створювати сім'ї з простими людьми, бо це може призвести до занепаду магії. Найкраще обирати партнера зі свого рангу, щоб підвищити ймовірність народження сильного спадкоємця. 

- Більшість магів -це люди з вищого суспільства, тому ще одним правилом є знання етикету.- до нас підійшов Даян і простягнув мені пляшку з водою - Тож, не пристойно так поводитись не зарученій парі на виду у всіх- хлопець проскрипів зубами- Чи ти брате, етикету не знаєш? 

-Даяне, ти що сильно головою вдарився, яка муха тебе вкусила.....ми ж просто сиділи. 

 Дрейк підвівся і допоміг мені встати 

- Ходімо звідси- хлопець взяв мене за руку і потягнув у бік будинку. 

Ми прийшли до нього в кімнату. Вона було в синьо-сірих тонах, також з красивими панорамними вікнами. Особливістю була ну просто велетенська шафа, котра тягнулася вздовж стіни і аж під саму стелю, вщент забита книжками. 

Дрейк підійшов до однієї з поличок і витягнув велику, товсту книгу. Вона була бордового кольору, трохи пошарпана по краях. На палітурці світився напис “ Світлі матерії ”. 

- Ось тримай, це одна з перших книг у котрій описано, як зародилася магія та все про її започаткування. Хлопець простягнув мені книгу, котру я охоче взяла. 

-Так сказати почнемо з азів. 

- Саме так, Мел. Тобі ще багато чого доведеться дізнатись. Тож, якщо щось не зрозуміло, то запитуй. 

Я присіла на м'яке велике крісло поруч з ліжком і почала читати. Дрейк натомість вмостився на ліжку і щось виписував з іншої книги в блокнот. Так ми просиділи до вечора. З книги я дізналась досить цікаву інформації. Якщо коротко то:

Кожен маг володіє певним видом магії, котру успадковує від батьків. У кожного подружжя народжуються діти з різними домінуючими здібностями.  Тому вони поділилися на чотири стихійні ранги: води, землі, повітря і вогню. Всі накопичені впродовж життя знання, маги передавали своїм спадкоємцям. Так  кожним головнокомандувачем рангу було написано чотири гримуари. Їх вважали сильною зброєю, бо там були записані найпотаємніші темні і світлі закляття. Тому з покоління в покоління книги переховували їхні спадкоємці , щоб в жодному разі вони не потрапили до рук недоброзичливців . У кожному гримуарі був вміщений певний камінь, який служив талісманом певного стихійного рангу. Тому так їх і назвали: 

Діамантовий- стихія повітря, належав поколінню Нільсонів. 

Рубіновий- стихія вогню, покоління Рокфордів. 

Сапфіровий- уособлював водну стихію та належав Бензеліусам. 

Бурштиновий- стихія землі, його успадковували Лілеуси. 

- Ну все годі на сьогодні, давай трішечки відпочинемо.- витягнув мене з роздумів голос Дрейка. 

- Було б не погано, а то від кількості інформації голова болить. 

- Дізналась щось цікаве? 

- Так, я дізналась про чотири ранги та гримуари, але про Смарагдовий там жодного слова.  

- Ця інформація нажаль є недоступною. Ходить одна легенда...- Дрейк не встиг договорити, як прозвучав стук у двері і вони відчинились. 

- Ходіть вечеряти, книжкові черви. У нас гості.- покликав нас Даян і захлопнув за собою двері. 

 - А й дійсно ходімо, а то ми навіть не обідали. - Дрейк підвівся з ліжка і направився до дверей. 

- А як же легенда? - мені не давала спокою цікавість. 

- Пізніше, Мел я все розкажу! Обіцяю.- хлопець взяв мене за руку і повів на вихід з кімнати. 

Ми спустилися до низу, де в столовій за великим столом нас чекав Даян з якоюсь дівчиною. У неї було біляве волосся і виражені карі очі. Одягнена була у приталену малинову сукню, трохи нижче колін з красивим вишитим корсетом. 

Побачивши нас,  вона дуже зраділа і можна сказати накинулась на бідного Дрейка в обіймах. 

- О Дрейку, я так сумувала.- краєм ока глянула на мене.- А це ще хто така? 

- Нора познайомся, це Амалія, наша гостя.- озвався з місця Даян. 

- Рада знайомству, Норо. - я мило посміхнулась і протягнула руку, хоча чомусь я зовсім не була рада. В ній відчувалась якась підступність і єхидність. 

- Не виховано гостям до ночі затримуватись.- дівчина проігнорувала мій жест, натомість взяла Дрейка під руку і провела до столу. 

- Тоді, чому ви ще тут? -  в тому ж дусі відповіла я, так і залишившись стояти на місці. 

- Я взагалі то друг сімї, а вам раджу повчити правила етикету.- що ж вони причепились до мене з тим етикетом. 

- Так і вам би це теж не помішало.- хм, я не з тих кому можна так легко закрити рота - Мені говорить це та людина, котра накидується на хлопців з обіймами. 

-Та, що це за хамство таке.- обурювалась Нора. 

Хлопці тим часом тихо спостерігали за нашою суперечкою. 

- Так дівчатка, давайте всі заспокоємось і спокійно повечеряємо, а то знайомство не задалось.- не витримав Дрейк і втрутився. 

Ми присіли за стіл. З одного боку я з Дрейком , а з іншого Нора і Даян. Нам почали виносити різні страви. 

- Що ж Нора, з якого приводу завітала?- порушив нашу мовчанку Дрейк 

- Я тут по сімейних справах на декілька днів. Тітка Жозеліна запропонувала залишитись, а я й погодилась. Так вже давно вас не бачила.- дівчина схопила Даяна за руку і глянула йому у вічі- Я так сумувала.