14

Після вечері мене проведи на другий поверх. Там було розміщено три кімнати. Дві з яких займали хлопці, а одна була гостьова. Покоївка відчинила двері, тим самим запрошуючи мене до кімнати. 

- Дякую, Лауро.- дівчина поклонилась і швидко зачинила двері з другого боку. 

Кімната була подібна на хмаринку, тут відчувався спокій і неймовірна легкість, вся у світло-блакитних кольорах. Увагу привернуло велике ліжко з балдахіном, розташоване по центрі кімнати. Я навіть мріяти не могла, що колись буду спати на такому. На проти нього знаходились три панорамних вікна з такого ж кольору занавісками. З одного боку вздовж стіни тягнулась велика шафа з книжками, поблизу неї стояли два крісла з чайним столиком. З іншого боку був розташований письмовий стіл. Я замітила ще одні двері. Відчинивши я знайшла ванну, по інтер'єру та була подібна до кімнати. Покоївка принесла мені піжаму я прийняла душ, передяглась і пішла спати. 

Зранку прокинулась, коли на годиннику була дев'ята. Хоча вчора і пізно лягла, я добряче виспалась. Сьогодні, навіть сни мене не турбували. На кріслі, біля ліжка я побачила новий одяг. Це був чорний облягаючий комбінезон. Так, як своєї одежі я не знайшла, прийшлось одягнути його. Ніколи не думала, що речі так можуть змінити людину. Я підійшла до дзеркала, на мені він сидів ідеально, у мене виявляється чудова фігура. Груди тверда трієчка, тоненька талія та красиві бедра. Комбінезон підкреслював усі мої принади. Від середини живота вгору тяглась золота блискавка, котру я не затягнула до кінця, а трішки привідкрила декольте. Зав'язала високого хвоста, випустивши невеличкі локони спереду. Глянула в дзеркало і влюбилась. Полюбувавшись собою ще трішки, вирішила спуститись до низу. 

- Доброго ранку!- привіталась. Хлопці сиділи у вітальні, Даян щось клацав у ноутбуці, а Дрейк читав книгу. 

- Доброго.- відповіли хором і замовкли витріщившись на мене. 

Все ж таки вигляд у мене те, що треба. 

- Я просто не знайшла свого одягу.- зніяковіла. 

- Ти дуже красива.- підмітив Дрейк.- Сідай. - постукав по дивані поруч з собою. 

- Дякую. - я присіла поряд.- Що читаєш? 

- Та так, я тут для тебе підготував деякий матеріал, як для початку.- хлопець кивнув головою у бік. 

- Еее.... для початку кажеш?- там стояла така собі невеличка стопка з книг, що дотягувала до метра в висоту. 

- Ну так, тут саме необхідне. Не переймайся ти все подужаєш.-хлопець відклав книгу- Хочеш кави? 

-Хочу! - втрутився Даян, відклавши ноутбук в сторону. 

- Ти як хочеш, то йти собі і зроби. Я взагалі то не тебе питав. 

- Так, я зрадістю.- відповіла, дивлячись на Дрейка. 

-Сиди, я сам зроблю.-Даян підвівся і пішов на кухню. 

Тим часом поки хлопець робив каву, Дрейк простягнув мені книгу. 

- Ось прочитай її, ти все поступово зрозумієш. Ми тебе всього навчимо.- поклав руку мені на плече- Не бійся з нами ти в безпеці. 

- Дякую вам, за турботу. 

Даян повернувся з сніданком, поставив перед нами дві чашки кави і круасани. 

- Я бачу ви часу не гаєте.- скинув руку дрейка з мого плеча.- Не в моїй присутності.- що це з ним, чому він знову злиться. 

-Снідайте і приступимо до занять.- Даян пішов на вихід з вітальні- Я чекатиму вас на дворі. 

- Що? Які ще заняття, для чого?- я чомусь трішки напряглась, що вони вже вигадали. 

- Сама все побачиш.- усміхнувся Дрейк. 

 Ми допили каву і вийшли на двір. Там нас уже чекав Даян. Хлопець повів нас до невеличкого стадіону. Оце дійсно круто у них навіть власний стадіон є. 

- Наша мама, терміново поїхала на декілька днів і залишила нам завдання.- озвався Дрейк по дорозі. 

- Яке завдання? - щось мені це вже не подобається. 

- Ми тут подумали, хоч ти ще нульова в магії, тобі принаймні потрібно навчитись оборонятись.- втрутився Даян, коли ми дійшли до місця призначення. 

- Почнемо з найпростішого- відбивання ударів.- Дрейк підійшов до Даяна і продемонстрував декілька ударів, котрі той успішно відбив. 

- Хлопці, будь ласка, прошу вас, давайте ви краще навчите мене ворожити, ніж це.- я з дитинства не любила бійки і завжди старалась їх уникати. 

- Мел не бійся, тобі з нас ніхто не нашкодить. Давай спробуємо. -лагідно попросив Дрейк. 

- Я не боюсь, я просто не хочу. Бійкою проблеми не вирішиш. 

- Це ти нападникам скажи.- Даян підійшов до мене і зробив замах від котрого я спритно ухилилась. 

- Ах ти ж...сонечко.- я ще декілька разів ухилялась, а його замахи ставали все частіші і сильніші. 

Дрейк відійшов на кілька метрів і спостерігав за нами здалеку, дійсно не розуміючи чия візьме. Я відволіклась на хвилинку, як Даян збив мене з ніг. Падати було боляче. Все досить ухилятись, я втомилась. Потрібно завершувати наше змагання. Даян хотів нанести удар кулаком, котрий я перехопила у свою руку, викрут, кидок через плече і все противник лежить. Переможно пригнула на нього зверху імітуючи удар і почула за спиною оплески. 

- В бою не варто розслаблятись, те що я маленька не значить, що слабенька!- прошепотіла йому над вухом. На що він тільки просопів. 

- Ого Амалія, це було круто. Братику, щось ти сьогодні не в формі.- засміявся Дрейк. 

- Злізь з мене!- буркнув Даян, скинувши мене з себе і пішов геть.