11

З останнього моменту минуло більше місяця. За цей час, як не дивно мені ніхто не погрожував і не намагався вбити. З Даяном ми більше не бачились. Той гад вилив на мене усю цю маячню і зник без сліду. Десь в глибині душі я можливо припускала, що все це правда. Але в кінцевому результаті вирішила проживати своє життя нормально, без остраху, що минуле повернеться, і мене настигнуть колосальні зміни. 

Життя моє проходило буденно, а головне спокійно. Я ходила на роботу в своє улюблене кафе і досить не погано справлялась. З Дрейком ми сильно подружились. Завдяки цьому у нас була дуже весела та злагоджена робота. Тому від відвідувачів не було відбою. Всі насолоджувалися обслуговуванням та атмосферою, що у нас витала. Частенько нам перепадали хороші чайові, чому ми були дуже раді. Вдень ми працювали, а вечорами час від часу ходили на прогулянки, в кінотеатри та кафешки. Зчаста з нами ходила Камі. 

Сьогодні був останній робочий день місяця, тож до нас наблизилась інвентаризація. Ох, не люблю цю справу. Потрібно дуже відповідально і точно робити розрахунки. 

- Сьогодні, нам прийдеться затриматись трішки довше, ніж зазвичай.- Дрейк відчинив вхідні двері, і пішов до барної стійки розкладати тістечка. 

- Ну так прийдеться, але я готова до точних розрахунків- посміхнулась я, витягуючи великий калькулятор. 

- Камі запросила нас до клубу. Давай швидше справимось і підемо. 

- Що? Ні... жодного клубу. Я пам'ятаю чим для мене останній раз закінчився . 

- До речі, а куди ти тоді зникла, ще й сумку забула. Так і не розповіла нам.- ну ось приїхали, я найбільше не хотіла відповідати на це питання. 

Трохи згладжуючи ті події, все ж наважилась розповісти другу. Не знаю, хто мене потягнув за язика, але про магію я теж ляпнула. Напевно подумав, що я трохи схиблена. Але на мій подив хлопець уважно слухав, і його це аніскілечки не здивувало. 

- Ну от хіба я подібна на якусь відьму? … Смішно, які в мене можуть бути сили, хіба ,що притягувати неприємності на свою голову. 

 - А чому ти така впевнена, що у тебе їх немає, можливо... 

- Неможливо!- обірвала його на слові.- Це все просто вигадки. 

-Ти впевнена, що таке можна вигадати?- дивний він якийсь, наче щось не договорює. 

- Досить, я йду працювати... не хочу більше про це.- швиденько взяла записник і побігла в зал до першого відвідувача. 

Продовж цілого дня, ми говорили виключно на робочі теми. Навіть у вільну хвилинку, кожен з нас був у своїх роздумах. В кінці зміни ми стали до перерахунку. На все про все, у нас пішло близько трьох годин. Інвентаризація- це важка праця, поки відтаруєш всі сорти кави і чаю, а у нас їх ну дуже багато. А ще плюс чай у пакетиках,  різні цукерки, тістечка, батончики та багато інших сободощів.

- Все, ми завершили, тепер можна до дому. - констатував Дрейк. 

- Ну на кінець то, я вже просто з ніг валюся. Скоріше б до ліжечка. 

- Тоді добре, я все позачиняю, а ти біжи. До завтра Мел. А, і подзвони нашій подрузі, скажи, що сьогодні нажаль клуб відміняється.-хлопець витягнув ключі зі скриньки і пішов переодягатись. 

- Добре я наберу, до завтра Дрейк.- я схопила свою сумку і пішла до заднього виходу. 

На дворі вже була ніч. Тай не дивно, годинник показував далеко за одинадцяту. Вийшла з кав'ярні і пішла поміж будинки додому. Нажаль, автобуси в цей час вже не ходять. 

-Ей, красуня, зачекай! Давай познайомимось!- з-за рогу будинку напроти мене вийшло три силуети.