9

Даян. 

Вийшовши з бібліотеки,  довго думав над ситуацією, яка склалась. Не міг зрозуміти, як проста людина могла відчути енергію цих тварюк. Якщо навіть я один з найсильніших магів з важкістю міг її вловити. Раптом задзвонив мій телефон, я підняв слухавку. Це був Франс. Цього вечора мої друзі запросили мене до клубу. Я погодився, але перед вечіркою змушений був поїхати на роботу, де на мене чекала велика гора паперів. 

Ввечері я замовив таксі і поїхав до клубу. Друзі вже були в середині, тому дзвонити до них було марно. Вирішив  знайти їх сам. Увійшовши в середину, одразу попрямував на другий поверх. Там на невеличкому балкончику, завжди для нас було зарезервований столик. Він був розташований у дуже хорошому місці, бо з нього відкривався чудовий вид на весь танцмайданчик. 

Привітавшись з хлопцями, підійшов до перил. Вирішив оглянути обстановку в низу. Напроти балкону була розташована сцена, а на ній (яке було моє здивування) я побачив Амалію, котра танцювала з якоюсь дівчиною.  Вирішив підійти до неї, але дівчина зійшла зі сцени і пішла до бару... 

-Та вона ж п'яна в дим- зірвалось у мене. 

- Хто п'яний?- запитав Франс. 

- Потім розкажу.- махнувши рукою, я чимдуж побіг у низ. 

-Ей, куди ти?- крикнув друг мені у слід. 

Поки, через цілий натовп я дістався до бару, її вже там не було. Побіг до виходу, але і там її не знайшов. Ну, що це таке. Наче якийсь малолітній ідіот бігаю за дівчиськом. Розлючений пішов назад до хлопців 

Раптом відчув спалах магії. Всі маги знають, що в публічному місці магія заборонена, щоб не нашкодити людям. Моя родина не для того встановлювала правила, щоб ними нехтувати. Тому я пішов шукати порушників. Чуття мене повело до чорного виходу. Відкривши двері, я був не в собі від злості. 

- Що ж це за фігня, куди вона вічно вляпується.- бурмотав собі під носа. 

Неподалік електричної будки я побачив Амалію. В бідолашну дівчину своїми ручиськами хватився клятий маг....Він був з чужих, я його не знаю. хотів підбігти до неї, але невидиме магічне коло, котрим вони були оточені, відкинуло мене назад. Я звалився на землю і побачив яскраве світло з чіткими  відблисками смарагдових променів, воно заполонило весь задній дворик.  А в його епіцентрі була Амалія. Миттю все пройшло, наче нічого і не було. Підвівшись швидко побіг до неї, оглянув, жива і наче неушкоджена. Вона отямилася на пару хвилин і одразу ж провалилась у сон. І тут нарешті до мене дійшло, що відбулося, коли побачив тлівші скелети  двох чоловіків. 

Я ніс Амалію додому, адже після такого викиду магії її тіло було дуже ослабленим. Дівчині необхідний був відпочинок. Ми прийшли під двері квартири, але ця розтіряша знову загубила сумку з ключами. Довелось виходити з положення. Мел вийняла шпильку з волосся, а мені прийшлось згадати давні уроки містера Конверса. Звичайно не з першого разу вдалось, але я зміг це зробити. 

Допоміг дійти до ліжка. А в неї досить симпатична квартирка, дуже затишна і атмосферна. - Ти полежи, а я зроблю тобі щось попити. 

- Дякую.- коротко відповіла і замкнула очі. 

Пішов на кухню, хотів заварити звичайного чаю, але його не виявилось. А натомість у шафці стояло кілька наповнених травами скляних баночок з написами: “Ромашка”, ”Любисток”, ”Меліса”, ”Звіробій” та багато інших. 

-О, виявляється у нас схильність до травництва.- говорив сам до себе. 

Заварив чай з ромашки і поніс Амалії. Але не добудився бідолашну, вкрив її покривалом, нехай відпочиває. Покинути її я не міг, це було небезпечно для неї. Цілу ніч я не міг зімкнути очей, просидів на кухні роздумуючи, хто це був і чого вони хотіли від дівчини. Задля її безпеки, потрібно було це вияснити.