3

 Приблизно за хвилин десять я була вдома, хоча йти мені втричі більше. 

-Так заспокійся, Амалія, тобі вже нічого не загрожує. Твій дім - твоя фортеця. - говорила до себе, притиснувшись спиною до вхідних дверей -  Прийми душ і лягай спати. Тобі завтра на роботу. Подумаєш тебе чуть не прихлопнув якийсь навіжений, з ким не буває. 

- Ааа...-скрикнула і зсунулася по дверях до низу.- а як же придурок? Він один, а їх аж двоє було...Та ні він напевно теж втік. Ноги у нього довгі, мабуть бігає швидко...а якщо ні?  Та ну по любому втік. Для чого йому наражати себе на небезпеку...тим паче, через мене.- дискутуючи сама з собою, потопала у ванну. 

Прийнявши душ , закуталась у махровий халат. Пішла на кухню, заварила ароматний обліпиховий чай з медом та корицею... мм ...мій улюблений. 

Так потрібно подзвонити в службу підтримки, і вилити душу. От блін телефон знову розрядився. Хм.. Де ж моє зарядне. Точно я ж брала його з собою вранці.  

- От чорт, де моя сумка?-  почала прокручувати спогади і зрозуміла, що все приїхали. Я залишила її на тій клятій галявині. -Блін, там же всі мої документи і паспорт. Ааа що за день! 

Добре що вдома знайшла запасне , тож телефон я все ж таки зарядила. 

-Привіт, Камалія. 

- Привіт, Мел. Де ти поділась,чому не подзвонила, розказуй як пройшла співбесіда, влаштувалась? А як власниця, хороша? Як взагалі день пройшов- ніяк не замовкала подруга- Ну розказуй же, чого мовчиш! 

- Та ти дай хоч слово вставити- засміялась.- Оо, Камі, я тобі таке розкажу, не повіриш. 

Допивши чай, зажувала останньою шоколадною цукеркою і почала дефілювати по кімнаті. Розказала все до найменших деталей. 

-Оце жесть, тобі постійно так фортить в щось вляпатись...А  я завжди казала, що потрібно з собою перцевий балончик носити. Добре що хоч цей при...ой, а як його хоч звати? 

- А я звідки знаю. Розумієш в той момент якось не випала нагода запитати, тай для чого ВОНО мені треба.- огризнулась я. 

-Шкода звісно, добре що хоч з'явився вчасно, а то ми б з тобою зараз не говорили.- вона з таким захопленням говорила про цього хама...і це мене ще більше дратувало, не зважаючи на мій порятунок. 

-Я б і без нього впоралась ...хм. -чомусь так по дитячому прозвучало. 

Подруга розреготалась і я собі смішок підхопила 

-Добре, добре ти ж моя геройка. Завтра забіжу до тебе в кафешку. 

 -Окей, буду чекати. Па па. 

 Я відклала слухавку, вмостилась у ліжко. Довго не могла заснути, що разу прокручувала собі ймовірну сцену мого вбивства, порятунок і...його. На якомусь із цих моментів я зупинилась, все ж таки сон робить своє.