10 пробудження в палаці

Навколо мене триває запекла битва. Сили вже майже вичерпались та я продовжую боротись, відбиваю чергову атаку...

Звуки бою долинають звідусюди, я знаходжусь в самій гущі. Не можу бачити чітко що відбувається навкруги. Поряд розмиті силуети... тіні... намагаюсь перекричати битву, віддаю черговий наказ прориватись в перед.

Чую оклик позаду... Плече пронизує різкий біль і мене засліплює спалах...

Повільно приходжу до тями. Все тіло болить, голова гуде. Мене перемагає слабкість. Відкриваю очі та оглядаюсь де я знаходжусь.

До мене повільно приходить усвідомлення вчорашніх подій. І що це щойно я бачила? Знову той дивний сон.

Хоч відчуття були занадто реалістичні, я навіть відчувала присмак піднятої куряви цього разу. Як таке можливо?

Відчуття тривоги не полишає мене. Що то була за битва, проти кого?

Та коли намагаюсь знову пригадати видіння, в мене починає нестерпно боліти голова. Полишаю марні спроби.

Подумки повертаюсь до вчорашніх подій. Пригадую все: поїздка, напад розбійників, зцілення королеви, а потім морок.

Як я опинилась в ліжку? Різко сіла і відразу про це пошкодувала. Голова запаморочилась, в очах потемніло, все тіло віддало різким болем. Вчора я занадто перенапружилась. Витиснула з себе більше, ніж будь-коли. Тепер розплачуюсь за це.

Посиділа спокійно з хвилину. В мене повинно бути десь зілля, щоб зняти біль. А де доречі моя сумка?

Я оглянула себе, ні мого одягу ні інших речей. Доки я знаходилась без свідомості мене переодягнули в нічну сорочку. Нарголітовий браслет, до речі, також вже на мені. 

Спочатку я завмерла від спантеличення. Оцінюючи своє убранство. Намагалась детально пригадати, що трапилось і як я тут могла опинитись. Здається після завершення лікування королеви втратила свідомість і мене перенесли сюди і переодягнули. Сподіваюсь це зробили служниці, а не Дарілей особисто. 

Я навіть почервоніла від таких думок. Та ні, це нижче достоїнства наслідного принца. Про що я тільки думаю?

Так, відставити безглузді хвилювання. Потрібно оцінити ситуацію і що робити з цим далі. 

Вухастий говорив, що я тут перебуваю у безпеці. Та й що такого страшного трапилось? Подумаєш переодягнули, це не смертельно.

Найперше потрібно дізнатись де поділи мої речі. 

Спустилась з ліжка, мої ноги відразу потонули в розкішному пухнастому килимі. 

Вирішила роззирнутись довкола.

Я знаходилась в затишній світлій кімнаті, де стояло широчезне ліжко з балдахіном, а куди ж без нього. Все в світлих тонах, меблі виглядали дорого, витончено. Пройшлася кімнатою, просторо гарно.

Раптово спалахнула думка - мій амулет!

Я швидко тремтячими руками стала нишпорити по шиї і відразу відчула пальцями знайомий ланцюжок. Притиснула амулет до себе і трохи заспокоїлась.

Варто його сховати до сумки, щоб зайвий раз він не потрапляв на очі іншим і там він буде у більшій безпеці. Окрім мене його ніхто не зможе звідти дістати.

А де доречі, моя сумка та одяг? Роззирнулась у кімнаті, але не виявила своїх речей. 

Це мені не сподобалось. Я не збираюсь залишатись в цьому непорозумінні, в яке мене одягнули. Нічна сорочка ніжно рожевого кольору обшита мереживом та милими бантиками. 

Та мені ж не п'ять років, щоб таке одягати! Та й навіть не впевнена, що й тоді мені б сподобалось таке убранство. Хоч і не пригадую себе раніше, але мої смаки залишились колишніми. Одяг повинен бути зручним та практичним, а не таким недолугим.

Поряд з ліжком виявила халат пошитий в тому ж стилі.

Та вони точно вирішили мене доконати! Але вибору я не мала. Не розгулювати ж мені в нічній сорочці. Одягну халат і вирушу на пошуки своїх речей.

Коли я закінчила в двері тихо постукали. В кімнату зазирнула ельфійка скромно одягнена з великими блакитними очима та світлим волоссям, зібраним у тугу зачіску. Від цього її брови були трохи припідняті і це надавало її обличчу, ніби постійно здивованого вигляду.

- Дозвольте увійти, - несміливо промовила вона.

- Заходь, - відповіла їй.

Ельфійка зупинилась відразу біля дверей не стала проходити далі в кімнату.

- Можливо чогось бажаєте? Мене звати Тільхарія і я особиста ваша помічниця. Звертайтесь до мене з будь якими проханнями, - закінчивши вона боязко посміхнулась так і залишившись стояти на своєму місці.

- Привіт, я Аміра, - дружньо їй посміхнулась, - чому ти залишилась стояти біля дверей? Проходь сюди, я не кусаюсь.

Я вирішила пожартувати та це не спрацювало. Вона так і продовжила стояти біля самих дверей. Ні, так ми точно не порозуміємося. З цим потрібно щось вирішувати. Варто з нею заприятелювапти. Мені точно не завадить друг у стінах палацу. Та от тільки чи вийде це втілити?

- Тільхарія, - звернулась я до неї, - прошу звертайся до мене на ім'я і не потрібно такого особливого ставлення. Я не знаю як тут прийнято в палаці, але мені це не потрібно. Гаразд? - вона кивнула, - В мене до тебе буде безліч запитань і прохань. Тому проходь ближче і я все озвучу.

Я обмірковувала з чого ж почати, адже дійсно мені багато що потрібно.

- Скажи як почуває себе королева? - вирішила дізнатись найперше. Бо після того як я завершила зцілення не встигла впевнитись чи все зробила як слід.

- Дякуючи вам, - я суворо на неї подивилась, вона відразу виправилась, - тобто тобі Королева себе добре почуває.

- Це добре. А тепер скажи де мій одяг, куди поділи всі речі, що були при мені і чому мене переодягнули в це? - я вказала на нічну сорочку.

- Твій одяг став брудним після подорожі, тому його забрали на чистку, а тебе переодягнули у зручну сорочку, щоб ти могла добре відпочити, - озвучила вона очевидні речі, ніби то все логічно, - Твої інші речі в шафі, ось тут.

Тільхарія підійшла до шафи та відкрила її демонструючи вміст. Там знаходились начищені до блиску обладунки на спеціальній підставці і поряд на поличці стояла моя дорогоцінна сумка.

- Навіщо ж забирати мій одяг, я могла його очистити в мить артефактом? А тепер що мені надягнути? - обурювалась на їх дії.