33 Відповідь

Я важко переводила подих, намагаючись вмістити у свідомості спогади, що лавиною обрушилися на мене.

І раптом усвідомлення вдарило сильніше за біль.

Ангавел… арка…

Я пригадала і це.

Осара.

Мені терміново потрібно в Осару. Здається, знаю, що слід робити.

Я різко розплющила очі й підвелася на ліктях. Голова ще гуділа, світ хитався, ніби печера пливла навколо мене, але зір поволі прояснювався.

Кроки.

Приглушені, швидкі, рішучі.

Я спробувала підвестися, та ноги підвели мене. І саме в такому принизливо-безпорадному стані мене й побачив Калден.

Чудово.

Схоже, домашній арешт у замку — моя нова реальність.

Я припинила спроби встати й просто сперлася спиною об стіну, ніби так і планувала продовжувати сидіти тут.

— Ти вже розібрався з нагальними наслідками заколоту? — запитала незворушно.

Він нічого не відповів. Лише швидко наблизився й підхопив мене на руки.

Отже, помітив.

Я обхопила його за шию, відчуваючи під долонями напружені м’язи, шалений ритм серця, жар його тіла. І злість. Вона буквально відчувалася шкірою.

Він поніс мене до виходу.

— Ти мала залишатися у наших покоях, — холодно промовив замість відповіді.

Я лише зітхнула.

— Там надто тісно, — тихо відповіла. — І я не хотіла сидіти на самоті й далі відчувати себе монстром, яким мене тепер бачать.

— Ти не монстр.

Я ледь усміхнулася.

— Я вже навіть трохи сумую за часами, коли мене просто не сприймали тут. Тепер же — бояться. Після того, що я зробила із заколотниками… Можливо, не варто було?

Калден зупинився. Подивився на мене довго й пильно.

— Твоє рішення не має викликати сумнівів, — сказав рівно. — З усіх можливих варіантів ти обрала найправильніший. Ти продемонструвала справедливість і силу. Навіть смертний вирок не мав би такого ефекту.

— Так, просто чудовий ефект, — не втрималася я. — Тепер мене бояться, як якесь чудовисько.

— Ти змусила драконів поважати твою силу. Це головне. У нашому світі править сила. І ти довела, що гідна стояти на їх чолі.

Я лише тихо видихнула.

Можливо, він мав рацію. Можливо, ні. Але зробленого не зміниш.

— Відпусти, — прошепотіла. — Я вже можу йти сама.

Я спробувала спуститися з його рук, але він лише міцніше притиснув мене до себе.

— Більше я тебе нікуди не відпущу.

І це звучало зовсім не про те, що відбувалося зараз.

— Жодні замки мене не втримають, якщо я щось вирішу, — рівно відповіла я.

Він коротко видихнув, зціпивши щелепи.

— Ми ще подивимося.

І в його голосі було надто багато обіцянок, щоб це сприймати як жарт.

Я лише зітхнула й вирішила не продовжувати суперечку. Та й розмову про мою нову подорож до Осари краще лишити на потім. Зараз Калден у такому стані, що домовитися з ним про щось навряд чи вийде — він просто не слухатиме.

І мені спершу потрібно розкласти все в голові по поличках. Добре обміркувати план подальших дій, а не кидатися стрімголов у новий бій. Час іще є. Сподіваюся, арка знову відкриється не скоро. А до того моменту я таки встигну її знешкодити.

А от у землях драконів діяти потрібно негайно. Їх потрібно хоча б якось стабілізувати після заколоту. У ньому було задіяно надто багато драконів із правлячої верхівки, і тепер землі опинилися в хиткому становищі.

От же ж пихаті дракони. Один суцільний головний біль від них, навіть коли заколот уже придушений.

Кілька наступних днів минули, ніби в тумані. Ми майже не перепочивали, намагаючись налагодити становище. Забагато питань потребували негайного вирішення — як то кажуть, ще «на вчора».

Усіх заколотників, яких я позбавила магії, вирішили відправити на виправні роботи під наглядом надійної охорони — туди, де потрібна важка фізична праця. Хоч якась користь від них тепер буде, а не лише шкода.

Негідна робота для колишніх лордів, але це піде їм на користь — і королівству допоможуть, і не буде часу для дурних думок у їхніх головах. Можливо, вони хоч там переосмислять, як слід дбати про свій народ.

А той, хто щиро дійде правильних висновків у процесі перевиховання, зможе повернути свою магію. І Тордена надурити не вийде — його магія постійно буде наглядати за ними, відчуваючи їхні справжні наміри.

І чому я раніше так не могла? Вдалося б уникнути спроби перевороту і багато інших неприємних наслідків.

А тепер потрібно ще вигадати, що робити з їхніми родами, щоб уникнути проблем у майбутньому. Навряд чи вони зараз прихильні до мене після вчиненого з їхніми родичами.

Ох, і як у мене тільки так виходить? В одну мить наживати собі купу ворогів. Це, мабуть, талант.

Також потрібно призначити нових лордів на критично важливі пости. І обрати саме тих, хто буде вірним, а не знову причаїться й ударить у спину, щойно з’явиться шанс. Цим займалася я особисто.

Виявилося, що, відчуваючи, як Торден відгукується на їхній поклик, можна з’ясувати їхні справжні наміри. А це вже дуже корисне вміння для майбутньої королеви. Тож на всіх нарадах, аудієнціях і подібних заходах я постійно перебувала поруч із Калденом. І це неабияк виснажувало.

Обов’язково влаштую собі відпустку, щойно ми з усім розберемося.

Після чергової наради я втомлено зайшла до кабінету Калдена разом із ним і важко опустилася в крісло.

— Сподіваюся, на сьогодні це вже все? — глянула на нього з надією.

Він сів за стіл і став розбирати якісь папери.

— Поки що так, — коротко відповів, не відриваючи погляду, і продовжив вивчати текст.

Ось хто справжній правитель — залишається непохитним навіть під таким тиском. А я ж намагаюся з усіх сил і все одно ледве встигаю за цим темпом. До вечора сил узагалі не лишається.

Я спостерігала за його зібраністю, чіткими, впевненими рухами, за прямою поставою, швидким уважним поглядом.

Його очі ковзали папером, вихоплюючи потрібну інформацію. Він швидко переглядав листок за листком, довгі сильні пальці впевнено відкладали один документ і брали наступний.