27 справжнє обличчя Асфера

Аміра

Після невдалої спроби допомогти відновити спогади мене відвели до покоїв і залишили тут для відпочинку.

Але я вже трохи оговталася дорогою до кімнати й не могла більше марно гаяти час. Мені терміново потрібно вирушати. Моя рішучість додавала мені сил.

Усе ж недаремно я приїхала до Асфера. Мені вдалося повернути деякі спогади, хоч вони й були лише уривками.

Я пригадала, що мій дім знаходиться далеко за океаном. Андала — не моя батьківщина. Але як я опинилася так далеко від дому та ще й смертельно пораненою — залишилося загадкою.

Я знала, що та битва — мій останній спогад, але з ким я билася й чому — мені невідомо. Та й про свою сім'ю я не змогла нічого пригадати… Але відчувала, що всі дорогі серцю люди перебувають саме там.

Якщо на моїй батьківщині точиться така жорстока битва, то моїм рідним може загрожувати небезпека. Мені тепер негайно потрібно вирушати додому.

Я витратила тут забагато часу. Хто знає, що там могло трапитися за стільки днів.

Найперше — дістануся Іктаріса, знайду якийсь човен і вирушу в подорож. Я бачила невеликі човники місцевих рибалок. Для подорожі через океан вони не дуже підходять, та інший транспорт я навряд чи знайду, а будувати відповідний корабель немає часу.

Шторм мені нібито не шкодить, тож сподіваюся вдасться благополучно дістатися дому.

Тепер мене більше ніщо не тримає на цих землях. Час вирушати в дорогу й нарешті забути про Дарілея. Хочу опинитися якомога подалі від нього.

Отже, найперше — дістатися Іктаріса. Може, використати заклинання крил? Якщо летітиму весь час, то швидко прибуду туди. Але чи зможу? Сил піде багато. Чи витримає тіло таке перенавантаження тепер?

Ні, краще не варто так ризикувати. Їхати потрібно верхи й поки що поберегтися. Це лікування завдало мені нової шкоди. Потрібно дати час тілу хоч трохи відновитися.

Зараз потрібно поговорити з Асфером, що хочу якомога швидше вирушати в зворотну дорогу.

А потім в Іктарісі знайти й викупити човен, заготовити провізію в дорогу. Але, прокляття, я ж не маю грошей, та й нічого цінного при собі.

На допомогу Дарілея не варто розраховувати. Він чітко дав зрозуміти, що тепер я сама по собі. Що ж робити?

Використаю час зворотного шляху для створення артефактів. Так, це хороша ідея. Потрібно тільки вирішити, які саме створити — щось потрібне всім. Тільхарія згадувала, що артефакт очищення дорогий та потрібний. Якщо створю кілька, то швидко зможу продати їх за невисокою ціною.

Я попрямувала до Асфера. Сповістила його помічника, що хочу поговорити з ним якомога швидше.

Довго чекати мені не довелося. Майже одразу він запросив мене до кабінету.

— Аміро, ти вже добре почуваєшся? — зустрів він мене ввічливим питанням.

— Дякую за вашу турботу. Уже набагато краще. І завтра я хотіла б вирушити в дорогу.

— Куди саме збираєшся? — напружено запитав Асфер.

Чому його це цікавить? Мене дещо насторожив його тон.

— Спочатку мені потрібно дістатися в Іктаріс, — я змовкла.

Чи варто говорити йому, куди я прямую? Вирішила обережно продовжити.

— А далі мій шлях пролягає за океан. Саме там знаходиться мій дім.

Асфер нахмурився. Я помітила, він щось гарячково обмірковує. Відчуваю, що щось тут не так. Його ставлення дещо змінилося.

— Розумієш, Аміро, — почав він, неспішно добираючи слова, — на Андалі до тебе ставилися по-дружньому, забезпечували всім необхідним. Було витрачено багато ресурсів, щоб спробувати тобі допомогти… Та й ця поїздка. Я також запросив старійшин-цілителів, відірвав заради тебе їх від справ.

Мені зовсім не сподобалися його слова й те, до чого він хилить. Натякає, що я тепер їм багато чим зобов'язана?

Та якщо детальніше пригадати всі події, не так уже й тепло до мене тут ставилися. Спочатку поводилися зовсім як із злочинцем.

Я не стала одразу виказувати своє обурення, дослухаю до кінця його промову.

— Зараз над Андалою нависла смертельна небезпека. І тільки ти можеш завадити майбутній трагедії. Якщо на ці землі прийде шторм, він забере багато невинних життів… — Асфер змовк, оцінюючи ефект від слів. — Чи зможеш ти й надалі спокійно жити вдома, знаючи, що тут гине стільки жителів, яких ти могла б урятувати? Хоча б із вдячності…

Як усе хитро завернув. Розуміє, що змусити мене коритися силою в нього не вийде. Наказувати також не може — я не піддана жодного з їхніх королівств. Тому вирішив тиснути на відчуття обов'язку та мою совість.

Він добре мене вивчив. Я справді не зможу залишити в біді ні в чому не винних жителів. Але зараз для мене головне — моя власна батьківщина. Там також щось відбувається. І в першу чергу я мушу допомогти їм.

Хоч щодо зобов'язань перед Андалою та, як він висловився, їхньої доброти Асфер трохи прорахувався. Я зовсім не відчуваю себе їм зобов'язаною. Хіба що трохи перед Асфером — за його спробу відновити мені спогади. Хоча тепер розумію, що це було зроблено зовсім не безкорисливо. А тільки щоб змусити мене допомогти їм у відповідь.

— Асфере, ви мудрий правитель. І в першу чергу турбуєтеся за власний народ. Мені цілком зрозумілі ваші побоювання щодо шторму. Також я відплачу особисто вам за завдані клопоти. Але…

— Чому я відчуваю, що зараз ти скажеш щось нехороше? Те, що мені не сподобається, — зітхнув Асфер.

— Бо ви добре розумієтеся на людях, — посміхнулася йому, а тоді стала більш серйозною. — Як я й сказала, мені зрозумілі ваші хвилювання за свій народ. Та в мене на батьківщині зараз теж неспокійні часи. І в першу чергу я повинна подбати про їхнє благополуччя. Ви також повинні розуміти, кому я надам перевагу. Але я обіцяю вам, що не залишу Андалу в скруті. Розібравшись з проблемами вдома, спробую допомогти зі штормом.

— Ніхто не зможе примусити тебе робити щось проти твоєї волі, — ще більше похмурнівши, відповів Асфер. — Та ти сказала, що відплатиш мені особисто? Як це розуміти?

Хоче отримати хоч якусь вигоду для себе в цій ситуації? Та його немає в чому звинувачувати — так вчинив би кожен розумний правитель. Асфер же точно не був дурнем.