20 розмова з Асфером про шторм

Аміра

Я опритомніла ще в кареті, коли ми саме під'їжджали до замку. Нас добряче трусонуло, влетіли колесом в якусь яму. Візник не обирав кращий маршрут, а мчав на шаленій швидкості не розбираючи дороги.

Я знайшла в собі сили та перевірила стан Дарілея. Його дихання було глибоким та розміреним, серцебиття сильним та стабільним, хоч він все ще був без свідомості.

Його тіло перенесло неймовірне навантаження, коли я його зцілювала, пошкодження виявилися вкрай тяжкі. То ж цей стан цілком нормальний. І так навіть краще, зможе швидше відновити сили.

Головне - він буде жити, а з рештою наслідків нехай йому якийсь друїд допоможе: сили поповнить, дивний шрам-татуювання виведе. З цим вже не до мене.

Карета зупинилась біля самих сходів замку. Ззовні я почула стривожені голосні вигуки візника. Він намагався пояснити охороні що трапилось. Та в нього це не дуже добре виходило. 

Але я не могла прийти на допомогу, сама ледь трималась при тямі, сил взагалі не було. Я занадто перенавантажила своє тіло магічними потоками та ще й зловила відкат від випитого зілля бадьорості. Взагалі не розумію як я ще можу залишатись при тямі, ще й якось спромоглась сісти.

Нарешті один з вартових відкрив двері екіпажу та заглянув в середину.

Я кивнула на непритомного принца.

- Він живий, але потрібно показати його цілителю, - я перевела подих, слова давались важко, щоб навіть говорити довелось докладати зусиль, - і мені б також не завадила допомога щоб дістатись покоїв.

Мене почало трусити. Я виснажена, але мій магічний резерв заповнений по максимуму, просто жахливе відчуття. Все моє тіло палало, я пропустила забагато магії через себе. Тому не можу знову скористатись нею, щоб хоч трохи якось відновитись.

Вартовий швидко став роздавати накази. За декілька хвилин з'явились слуги і забрали Дарілея. Тоді допомогли мені дістатись кімнати. Перед тим як слуги залишили мене попросила одну з них повідомити мені коли Дарілей прийде до тями.

Я відпочивала на ліжку в напівпритомному стані. Не могла заснути через тривогу, хоч і відчувала жахливу втому. Не знаю скільки минуло часу коли нарешті в мої двері постукали.

- Ввійдіть, - мовила хриплим голосом.

До мене зайшов Асфер. Його я ніяк не очікувала побачити. Гадала що це служниця прийшла сповістити мене про новини. Та сил підвестись і привітати як належить в мене не було. 

- Проходьте, перепрошую та я не маю сил підвестись, - вирішила уточнити щоб він не сприйняв мою поведінку за грубість. 

- Нічого, зараз не до формальностей, - відповів він.

Асфер пройшов в кімнату, втомлено опустився на крісло навпроти мене. Довго задумливо розглядав перед тим як знову заговорити.

Мене стала хвилювати така пауза, невже з Дарілеєм щось не гаразд, можливо я щось пропустила?

- З Дарілеєм все добре? - стривожено запитала.

- Так, з ним все добре, - не став більше зволікати Асфер, - та ти й так це знаєш. Я тільки трохи підправив твою роботу. Проте шрам в нього все ж залишиться.

- Чому? - здивувалась, - хіба цілителі не вміють їх прибирати? Та ж я сама сьогодні бачила, як ви це легко робите.

- Його пораненя завдане сильною первісною магією вічного шторму, - пояснив мені Асфер, - з цим навіть я нічого не зможу вдіяти. 

Асфер змовк знову задумливо дивлячись на мене.

- Все ж ти дивно працюєш з лікуванням і це врятувало йому життя. Тобі вдалося зробити щось вражаюче. Принца Дарілея вдарила магічна блискавка шторму, після цього ніхто не виживав. Та й рани завдані магією не так просто зцілити. Не знаю чи зміг би я його вилікувати опинившись на твоєму місці. Йому пощастило що саме ти була поруч, інакше б... - Асфер недоговорив.

Я теж не хотіла думати що було якби мене не було поруч. Та зараз можна видихнути з полегшенням. З Дарілеєм вже все добре, це мене заспокоїло. 

- Скажи, все ж як тобі вдалось це зробити? - знову заговорив Асфер вивчаючи мене, - я бачив як ти зцілюєш. Навіть на загоєння невеликого порізу ти використала багато магії з власного резерву. Я навіть уявити не можу скільки ти витратила магії, щоб вилікувати всі пошкодження Дарілея. Сартеніту при тобі не було, твій власний резерв менший за об'ємом, ніж потрібно було для лікування. То як?..

Що ж не думаю що варто приховувати як саме мені вдалось це зробити. Мені потрібно щоб Асфер мені довіряв і не відмовився допомогти. Та й їм вже й так відомо що я унікальна.

- Я змогла поповнювати свої запаси магії енергією вічного шторму, - Асфер нерозуміюче дивився на мене, - я й сама вам всього не зможу пояснити... Все відбувалось занадто швидко, часу на роздуми просто не було. Я мимоволі стала поглинати його магію, це відбувалось спочатку неусвідомлено та безконтрольно. Хоч якби таке трапилось із вливанням сонячної енергії - це мене б знищило... але з енергією шторму все було по іншому. Вона ніби споріднена з моєю власною і зовсім не завдавала шкоди проникаючи і наповнюючи мій резерв.

Асфер мовчки вислухав мене, знову нахмурився обмірковуючи мої слова.

- Я не повірив у плутану розповідь візника, його дуже налякало побачене. Та й такого раніше ніколи не траплялось. Як шторм що стільки сотен років не турбував нас зміг наблизитись до суші? І твої неймовірні дії які описав візник... Все було схоже на розповідь божевільного. Але той магічний шрам в Дарілея... пошкоджена карета... - Асфер втомлено потер чоло, - до нас доходили чути, що прибережні землі стали небезпечними. Шторм став виходити з під контролю і знищувати поселення на узбережжі. Та це здавалось неймовірною вигадкою... 

- Я також можу підвердити, що шторм дійсно вирував на суші, запевняю, що це не вигадка.

- Це все ж таки правда... Я до останнього сподівався, почути від тебе спростування. Ми всі опинились у страшній небезпеці. І тепер наш єдиний порятунок це ти. Не думав я що передбачення елементалів так швидко збудеться, та й не зовсім вірив в нього.

Знову він згадує про те дивне пророцтво. Але я зовсім не рятівниця світу! Шторм мене ледь саму не знищив. Зараз мені лиш пощастило якось це все провернути. А може я й зовсім там нідо чого, просто опинилась в самій гущі подій. І все саме собою якось владналося. А моя особливість лиш в тому що шторм мені не шкодив.