20 розмова з Асфером про шторм

Аміра

Я опритомніла ще в кареті, коли ми саме під'їжджали до замку. Нас добряче трусонуло — влетіли колесом у якусь яму. Візник не обирав кращий маршрут, а мчав на шаленій швидкості, не розбираючи дороги.

Я знайшла в собі сили та перевірила стан Дарілея. Його дихання було глибоким та розміреним, серцебиття — сильним та стабільним, хоч він усе ще був без свідомості.

Його тіло перенесло неймовірне навантаження, коли я його зцілювала, пошкодження виявилися вкрай тяжкі. Тож цей стан цілком нормальний. І так навіть краще — зможе швидше відновити сили.

Головне — він буде жити, а з рештою наслідків нехай йому якийсь друїд допоможе: сили поповнить, дивний шрам-татуювання виведе. Із цим уже не до мене.

Карета зупинилася біля самих сходів замку. Ззовні я почула стривожені голосні вигуки візника. Він намагався пояснити охороні, що трапилося. Та в нього це не дуже добре виходило.

Але я не могла прийти на допомогу — сама ледве трималася при тямі, сил взагалі не було. Я занадто перенавантажила своє тіло магічними потоками та ще й зловила відкат від випитого зілля бадьорості. Взагалі не розумію, як я ще можу залишатися при тямі, ще й якось спромоглася сісти.

Нарешті один із вартових відчинив двері екіпажу й заглянув усередину.

Я кивнула на непритомного принца.

— Він живий, але його потрібно показати цілителю, — я перевела подих, слова давалися важко, щоб навіть говорити, довелося докладати зусиль. — І мені б також не завадила допомога, щоб дістатися покоїв.

Мене почало трусити. Я виснажена, але мій магічний резерв заповнений по максимуму — просто жахливе відчуття. Усе моє тіло палало, я пропустила забагато магії через себе. Тому не можу знову скористатися нею, щоб хоч трохи відновитися.

Вартовий швидко став роздавати накази. За кілька хвилин з'явилися слуги й забрали Дарілея. Тоді допомогли мені дістатися кімнати. Перед тим, як слуги залишили мене, я попросила одну з них повідомити мені, коли Дарілей прийде до тями.

Я відпочивала на ліжку в напівпритомному стані. Не могла заснути через тривогу, хоч і відчувала жахливу втому. Не знаю, скільки минуло часу, коли нарешті в мої двері постукали.

— Увійдіть, — мовила хрипким голосом.

До мене зайшов Асфер. Його я ніяк не очікувала побачити. Гадала, що це служниця прийшла сповістити мене про новини. Та сил підвестися й привітатися, як належить, у мене не було.

— Проходьте, перепрошую, та я не маю сил підвестися, — вирішила уточнити, щоб він не сприйняв мою поведінку за грубість.

— Нічого, зараз не до формальностей, — відповів він.

Асфер пройшов у кімнату, втомлено опустився на крісло навпроти мене. Довго задумливо розглядав мене, перш ніж знову заговорити.

Мене стала хвилювати така пауза — невже з Дарілеєм щось не гаразд? Можливо, я щось пропустила?

— Із Дарілеєм усе добре? — стривожено запитала.

— Так, із ним усе добре, — не став більше зволікати Асфер. — Та ти й так це знаєш. Я тільки трохи підправив твою роботу. Проте шрам у нього все ж залишиться.

— Чому? — здивувалася. — Хіба цілителі не вміють їх прибирати? Та я ж сама сьогодні бачила, як ви це легко робите.

— Його поранення завдане сильною первісною магією вічного шторму, — пояснив мені Асфер. — Із цим навіть я нічого не зможу вдіяти.

Асфер змовк, знову задумливо дивлячись на мене.

— Усе ж ти дивно працюєш із лікуванням, і це врятувало йому життя. Тобі вдалося зробити щось вражаюче. Принца Дарілея вдарила магічна блискавка шторму — після цього ніхто не виживав. Та й рани, завдані магією, не так просто зцілити. Не знаю, чи зміг би я його вилікувати, опинившись на твоєму місці. Йому пощастило, що саме ти була поруч, інакше б… — Асфер не договорив.

Я теж не хотіла думати, що було б, якби мене не було поруч. Та зараз можна видихнути з полегшенням. Із Дарілеєм уже все добре — це мене заспокоїло.

— Скажи, усе ж як тобі вдалося це зробити? — знову заговорив Асфер, вивчаючи мене. — Я бачив, як ти зцілюєш. Навіть на загоєння невеликого порізу ти використала багато магії з власного резерву. Я навіть уявити не можу, скільки ти витратила магії, щоб вилікувати всі пошкодження Дарілея. Сартеніту при тобі не було, твій власний резерв менший за об'ємом, ніж потрібно було для лікування. То як?..

Що ж, не думаю, що варто приховувати, як саме мені вдалося це зробити. Мені потрібно, щоб Асфер мені довіряв і не відмовився допомогти. Та й їм уже й так відомо, що я унікальна.

— Я змогла поповнювати свої запаси магії енергією вічного шторму. — Асфер нерозуміюче дивився на мене. — Я й сама вам усього не зможу пояснити… Усе відбувалося занадто швидко, часу на роздуми просто не було. Я мимоволі стала поглинати його магію, це відбувалося спочатку неусвідомлено та безконтрольно. Хоч якби таке трапилося із вливанням сонячної енергії — це мене б знищило… але з енергією шторму все було по-іншому. Вона ніби споріднена з моєю власною і зовсім не завдавала шкоди, проникаючи й наповнюючи мій резерв.

Асфер мовчки вислухав мене, знову нахмурився, обмірковуючи мої слова.

— Я не повірив у плутану розповідь візника — його дуже налякало побачене. Та й такого раніше ніколи не траплялося. Як шторм, що стільки сотень років не турбував нас, зміг наблизитися до суші? І твої неймовірні дії, які описав візник… Усе було схоже на розповідь божевільного. Але той магічний шрам у Дарілея… пошкоджена карета… — Асфер втомлено потер чоло. — До нас доходили чутки, що прибережні землі стали небезпечними. Шторм став виходити з-під контролю й знищувати поселення на узбережжі. Та це здавалося неймовірною вигадкою…

— Я також можу підтвердити, що шторм дійсно вирував на суші, запевняю, це не вигадка.

— Це все ж таки правда… Я до останнього сподівався почути від тебе спростування. Ми всі опинилися в страшній небезпеці. І тепер наш єдиний порятунок — це ти. Не думав я, що передбачення елементалів так швидко збудеться, та й не зовсім вірив у нього.

Знову він згадує про те дивне пророцтво. Але я зовсім не рятівниця світу! Шторм мене ледь не знищив. Зараз мені лише пощастило якось усе це провернути. А може, я й зовсім там ні до чого, просто опинилася в самій гущі подій, і все саме собою якось владналося. А моя особливість лише в тому, що шторм мені не шкодив.