16 демонстрація моїх умінь

Ми прийшли на майданчик останніми. Першим до мене заговорив Німрен — рудоволосий маг із поглядом, гострим, наче лезо кинджала. Найнеприємніший і найбагатослівніший серед них.

— Подивимося, що ти можеш, — кинув він, його очі звузилися від скепсису, а голос капав отруйною іронією.

Звідки в нього ця відверта неприязнь? Чи ми колись перетиналися в минулому, залишивши гіркий слід, чи його характер завжди був таким колючим?

— Продемонструй нам якесь заклинання.

І що мені йому показати?

— Якісь побажання будуть? — уточнила.

— Говориш так, ніби щось дійсно можеш, — пробурчав він собі під ніс. — Покажи вже хоч щось, годі гаяти наш час.

Я примружилася, відчуваючи, як пальці стискаються в кулак.

Якщо підпалю його, це зійде за демонстрацію вмінь чи вважатиметься замахом на правителя?

Пригадала, що за всі мої проступки відповідатиме Дарілей. Тож довелося відмовитися від цього спокусливого задуму.

— Авіс алас, — промовила голосно.

За моєю спиною спалахнуло світло й з'явилися сині орлині крила з білими кінчиками.

Я перевела подих, тамуючи пекучий пронизливий біль, що прорізав мою спину від заклинання. Змахнула крилами кілька разів, піднявши пилюку, і склала їх за спиною.

— Я б хотів побачити якесь бойове, — невдоволено мовив Німрен. — Та гаразд, це теж зійде. І скільки часу ти можеш ним користуватися?

— Точно не можу сказати, адже не пам'ятаю. Та останнього разу, коли я ним користувалася, застосовувала десь від полудня до заходу сонця, не розвіюючи.

Пригадалася моя втеча в священному лісі від Дарілея. Я ж не знала, що мене можна вистежити за магічним слідом. То й пурхала увесь день, та тільки це виявилося даремним проти його дару.

— Нахабна брехня, — заявив Німрен. — Не варто вихвалятися даремно. Навіть наймогутнішим магам не під силу стільки часу його використовувати.

Мабуть, даремно я відмовилася підпалити цього мага. Він же сам просив якесь бойове заклинання.

— Я можу підтвердити її слова, — виступив уперед Дарілей. — За допомогою цього заклинання вона намагалася сховатися від мене в лісі, і я йшов по магічному сліду весь день — він не переривався.

Я приховала власну посмішку, помітивши, як на мене поглянули правителі. Ну так, було діло — трохи побігав за мною наслідний ельфійський принц. Нічого страшного, заняття спортом корисні.

Німрен невдоволено підібгав губи. Йому не сподобалися слова Дарілея. Він весь час хотів мене хоч якось принизити, та йому ніяк не вдавалося.

— Ще є потреба в продовженні заклинання, чи може якесь інше застосувати? — запитала я в Німрена.

— У цьому немає потреби, — сухо сказав він.

Я розвіяла крила.

До мене з посмішкою підійшов Лімал.

— Тепер настала моя черга розважитися. Подивимося, як ти вправляєшся зі зброєю. Що обираєш?

— Мечі, якщо ви не проти, — знизала я плечима.

— О, я зовсім не проти.

До нього підійшов охоронець і приніс йому також меч. Лімал дістав його з піхов, вийшов на середину майданчика й поманив мене рукою. Усмішка й досі не сходила з його обличчя. Бачу, йому й справді весело.

Я вийшла й стала навпроти нього. Дістала мечі й зосередилася на ньому. Я й досі відчувала роздратування від спілкування з Німреном. А в цьому стані в мене виривається магія. То чом би цим не скористатися?

Я відпустила магічну енергію з долонь у зброю, магія заструменіла лезами. Мечі охопило зеленувате полум'я.

Невеличка перевага в бою мені зайвою не буде. Суперник у мене кремезний і явно досвідчений.

— Гей, так зовсім не цікаво, — награно образився Лімал. — Я хочу подивитися на твою вправність, а магічні здібності Німрен уже й так встиг оцінити.

— Перепрошую, та це і є мій стиль бою. Я поєдную магію зі зброєю.

— Та про мене — хоч і так, — погодився Лімал. — Це тобі все одно не допоможе.

Він рвонув уперед і різко завдав удару. Я ледве встигла його відбити. З мечів посипалися іскри магічного полум'я, не підпускаючи його занадто близько.

Незважаючи на свою кремезну статуру, він рухався дуже швидко.

Лімал вправно сипав швидкими ударами, перевіряючи мій захист. Я ледве встигала ухилятися та відбиватися. Довго я так не протримаюся. Мені довелося піти в глуху оборону. Якщо не зміню ситуацію, то швидко програю.

Черговий сильний удар з правого боку — різкий біль пронизав моє травмоване плече. Я ще не зовсім оговталася від того поранення. Зашипіла, відскочила вбік, виграючи собі трохи часу на перепочинок.

Мені б приморозити його до землі. Але ж це бій без магії, та я б не встигла створити якесь гідне заклинання. Стривайте но, а чому цей бій без магії? Він же нічого проти не мав, коли я сказала, що це мій стиль бою.

Відбила його меч, зробила обманний випад і відскочила на крок.

— Міко люміне, — встигла вигукнути заклинання, знову відбиваючи його меч.

Раптовий спалах засліпив Лімала. Він зажмурився від яскравого світла. Відштовхнула лезо його меча, перекотилася вбік, швидким рухом об'єднала мечі руків'ями, перехопила їх лівою рукою.

— Флаґелюм, — у моїй правій руці з'явився довгий батіг.

Лімал завдав чергового удару, орієнтуючись на мій голос, ще не зовсім відновивши зір. Тому мені не склало труднощів уникнути його.

Змахнула магічним батогом, сплутавши його ноги й поваливши так на землю, і миттєво підскочила, приставивши меч до горла.

Я важко дихала — він змусив мене викластися на повну.

Навколо нас осів пил. Тепер тільки я помітила, що він також приставив мені меч до живота. Вправно, коли тільки встиг. Виходить, у нас нічия.

Я відступила від нього, розвіяла батіг та сховала зброю.

Лімал підвівся із землі, обтрушуючи пил з одягу.

— Що ж, непогано. Ніби бився одразу з лицарем і магом. Цікавий стиль — вдало поєднуєш зброю із заклинаннями. Таке бачу вперше. Маги зазвичай діють здалеку, а в ближньому бою практично безпорадні.

— Досвідчений маг здолає ворога ще до зближення, — невдоволено промовив Німрен. — То навіщо так безглуздо ризикувати й переходити в ближній бій?