2 плани на майбутнє

Ми з Калденом домовилися вирушити до Андали за кілька днів. Потрібен час, аби підготуватися до цієї подорожі. 

Мої батьки відразу зовсім не були проти щоб я вирушила до далеких земель, завдяки вмінню Калдена переконувати. А точніше буде сказати контролювати свідомість інших та впливати на їх сприйняття. 

Цього разу я зовсім не була проти застосування цієї сили на моїх батьках. Адже так мені вдалось уникнути виснажливої суперечки з ними.

Потрібно при нагоді детальніше розпитати про цю силу. Чи на всіх він може впливати та як вона працює.

Я перебирала речі в своїй магічній сумці. Не знала, що мене там може чекати, тож збиратись довелося ретельно. Навіть узяти все необхідне — і то вже виклик. 

Щодо обладунків... сумнівалась. Вони добре захищають, та все ж громіздкі та обмежують рухи. До того ж, я не на війну йду. Хоча… чи можу я бути певна, що там мене не чекатиме саме вона?

Я втомлено відкинулась на ліжко, вдивляючись у стелю. 

Що це за сила, яка впливала на магічний шторм, підкорюючи його свідомість? Як її знайти? Як з нею впоратися, якщо я навіть не уявляю, чим саме вона є? Може обладунки все ж і знадобляться.

Я торкнулась грудей, відчуваючи крізь долоню тепло Тордена. Воно заспокоювало, хоча відповідей не приносило. Як мені впоратися з тим, чого навіть не можу окреслити словами?

Та й руни… Добути знання про них буде не менш складно. Сумніваюся, що друїди просто так поділяться своїми таємницями. Потрібен план.

Я підвелась і продовжила перебирати речі у своїй сумці. Марне гаяння часу мені точно нічим не допоможе.

Раптово натрапила рукою на браслет, подарований Дарілеєм. Мені здалося, що метал навіть обпік шкіру. Різко відсмикнула пальці, не встигнувши втримати хвилю болючих спогадів. Та швидко взяла себе в руки й вийняла браслет з сумки.

Це вже все в минулому... На мить прикрила повіки заспокоюючись.

Однією рукою тримала браслет, іншою — стиснула кулон подарований Калденом. Землі Андали… Здається, відтоді минула ціла вічність.

Двері моєї кімнати прочинилися, і на порозі з’явився Калден. Я спохмурніла помітивши його. Ніяк не позбудеться старих звичок. Мабуть знову вплинув на свідомість батьків і прослизнув непомітно.

— Заходиш сюди, як до себе додому. Ми повернулись до наших початкових відносин? — з сарказмом кинула я.

— Хотів поговорити, — відповів спокійно, ігноруючи моє невдоволення. Його погляд впав на браслет у моїй руці. — Що це в тебе? Якийсь артефакт? — він провів поряд з ним рукою перевіряючи на магію, та швидко втратив до нього інтерес, нічого не відчувши. — Хм, проста дрібничка. Гадаєш це нам хоч чимось допоможе в Андалі? 

Я зітхнула поглянувши на браслет. Так, проста дрібничка та скільки болючих спогадів вона в собі несе.

— Це... нагадування, — стиха відповіла ховаючи його знову до сумки.

— Нагадування? — перепитав Калден.

Та я не відповіла.

— То про що ти хотів поговорити? — відрізала холодно.

Це не те про що я хочу говорити, а тим більше з ним.

Калден примружився дивлячись на мене. Йому не сподобався мій тон. Але він вирішив відступитись.

— Про наш подальший план дій, — сухо відповів, — все що ясно це те що ми вирушаємо туди, а далі що? Як ти плануєш знайти ту силу, що пробувала кілька разів підкорити магічний шторм?

Я тяжко зітхнула та стала навпроти нього спершись спиною об стіл.

— Я сама над цим зараз міркую. Поки не маю чіткого плану. Та не хочу дарма втрачати тут час. Можливо Торден в цьому допоможе або вигадаю щось на місці.

Він роздратовано потер чоло.

— Ну, то принаймні ти чесна: твій план — це відсутність плану.

Та я й сама розумію, що це не найкраще рішення — просто відправитись до земель Андали і сподіватись на волю випадку. 

— Я не маю відповіді, це так. Тому поки просто зосередилась на іншому. — Роздратовано відповіла,— нам потрібно також буде розібратись з рунами. Асфер просто так точно не поділиться з нами знаннями.

— Асфер? Це хто? Твій друг цілитель з Андали? — уточнив Калден.

— Не те щоб... — я тяжко зітхнула. — Це теперішній правитель народу друїдів. Повне його ім'я: Асфер з роду хранителів магії зцілення Баєлар.

Калден навіть присвиснув.

— Правитель друїдів? Авжеж. Ти ж не могла обмежитись кимось простішим, скажімо, звичайним зіллєваром.

Кинула на нього осудливий погляд.

— Та не думаю, що це мені допоможе. — вирішила трохи розповісти про свій досвід спілкування з Асфером, — Він намагався допомогти мені відновити спогади, а потім за свої послуги почав вимагати розрахунку — хотів, щоб я залишилась і оберігала землі від впливу вічного шторму. Зрештою ми зійшлися на тому що я відшкодувала йому його допомогу заклинанням збереження, а ще на додачу зачаклувала всі їхні зілля перед від'їздом.

— Але ж ти могла просто піти звідти і якийсь друїд, хай навіть сам правитель, не зміг би тебе стримати? — промовив Калден, звузивши очі.

— Так, могла, — погодилась і тихо додала, — але це не мій шлях. Я хочу вчиняти правильно. Як сама вважаю. Зрештою, він дійсно доклав зусиль щоб зцілити мене, які б насправді в нього не були наміри. І так я не вважаю тепер себе йому чимось зобов'язаною.

Калден уважно слухав мене задумливо вивчаючи поглядом. Мені здалось, що я навіть помітила в нього теплу посмішку, але вона швидко зникла.

— Отже ми маємо запропонувати йому щось цінне, щоб він погодився на це, — зробив висновок Калден.

Я кивнула на його слова.

— Так, але от що йому запропонувати — поки не знаю. Я не настільки добре його вивчила. Та основне його бажання — убезпечити землі від загрози вічного шторму.

— Замкнуте коло просто якесь, — хмикнув Калден, — зосередилась на здобутті знань про руни, бо не знаєш як розібратись з вічним штормом, але щоб їх дістати потрібно все ж впоратись з проблемою шторму.

— Замкнене коло… — повторила я, замислившись. І тоді в голові промайнула думка:
— А якщо ти спробуєш вплинути на нього своєю силою? Зробити його більш… лояльним чи що. Схилити до співпраці.