19 слухання

Мене з Калденом провели до просторої зали в супроводі десятка озброєних охоронців. Дуже «по-дружньому». 

У центрі, під стіною, височів трон — поки що порожній. Поряд розмістилась численна знать: радники, міністри, наближені до короля, як пояснив мені Калден.

Щойно ми з’явились, залою прокотила хвиля перешіптувань. На мене кидали або відверто зневажливі, або й зовсім розгнівані погляди.

Мене поставили посеред зали, обличчям до трону. Я помітила, що всі присутні мали медальйон із невеликим каменем карніту. Такий самий Калден одягнув і передав мені. Отже, лише правда — і нічого, крім правди.

— Це медальйон містить камінь карнайту, — тихо промовив Калден, нахилившись до мене. — Якщо говорити не правду — він це покаже змінивши колір. Обмірковуй кожне слово.

— Я вже знайома з подібним артефактом. У Андалі його називали карнітовою сферою. Там його потрібно було тримати в руках, — так само тихо відповіла я.

Калден більше не став мені нічого говорити, лиш кивнув. Зараз не час для довгих розмов.

До нас саме підійшов один із вартових та спробував надягнути мені на руки магічні обручі. Я зупинила його грізним поглядом:

— Я прийшла добровільно. Ви справді вважаєте, що ці брязкальця зможуть стримати мене, якщо я вирішу піти? — запитала з відкритою загрозою в голосі.

Охоронець розгубився. Калден поглянув на мене осудливо, але промовчав.

Я погодилась грати в цій виставі, але не дозволю принижувати себе.

Саме в цей момент до зали увійшов король. Вартові відступили, залишившись позаду. Король сів на трон і кивнув — починайте.

На середину вийшов огрядний чоловік із червоними щоками й голосно промовив:

— Ваша Величносте, ми зібралися тут, щоб засудити до страти цю… — він кинув на мене погляд, повний огиди, — напівкровку.

— Тонгане, — спокійно урвав його король, — рішення ухвалюю я. Лише після того, як вислухаю все.

— Це марна трата вашого часу, Ваша Величносте, але — як бажаєте. — Він прочистив горло. — Напівкровка — небезпека для нашого королівства. Я неодноразово наголошував: таких, як вона, не повинно існувати. Це — збій природи. Ви самі, Ваша Величносте, ледь не загинули через неї.

З кожним його словом моя лють зростала. А я гадала що неприязнь до таких як, існує тільки в Андалі, а тут це вже пережитки минулого. Як же я помилялась.

Я стиснула кулаки так сильно, що нігті впились у шкіру. Вдих — видих. Він провокує мене. Я не повинна піддаватись. Інакше все буде марним і Тонган переможе отримавши бажане — підтвердження власних слів.

— Тонгане, до суті, — втрутився король.

— Так, Ваша Величносте, — схилився в поклоні й продовжив свою доповідь. — Її звинувачують у тяжкому злочині: замаху на вас і ваших вірних слуг, а також у спробі захоплення влади в Мейрі.

— Це брехня! — не витримала я.

— Замовкни! Ти не маєш права навіть бути в одній залі з нашим величним королем! — Тонган почервонів від гніву.

Калден стиснув мою руку. Я кивнула. Терпіння.

Тонган продовжив:

— Є численні свідки трагедії на святі Родючості. Всі твердять, що напівкровка користувалася магією попри блокувальні артефакти. Це — порушення закону. Магія і зброя в палаці суворо заборонені. Вона небезпечна, її слід стратити.

Король похмуро вислухав монолог і звернувся до Калдена:

— Що скажеш ти, як її представник?

— Я б хотів поставити їй кілька питань перед присутніми. Карнайтовий медальйон покаже чи говорить вона правду, — відповів Калден.

— Леді Сеймарін, — звернувся до мене офіційним тоном, — що ви робили на Святі Родючості?

Я примружилась. Дарма не обговорили мої відповіді. Чи можливо Калден хотів, щоб я виглядала природно, а не сухо говорила завчені фрази?

— Насолоджувалась прийомом. Святкування родючості — цікаве дійство, особливо для тих, хто нечасто буває на балах, — відповіла невимушено.

Калден кивнув на мої слова.

— Це питання розмите! — обурився Тонган, — на нього можна дати будь-яку зручну відповідь.

— Ви вже висловились, тепер черга леді Сеймарін, — холодно нагадав Калден.

— Переходьте до суті, — втомлено мовив король.

Радник невдоволено пирхнув. Калден продовжив:

— Леді Сеймарін, чи намагались ви влаштувати переворот в палаці та захопити владу?

— Зовсім ні! — емоційного відповіла, — ці звинувачення безпідставні!

— Це ви здійснили замах на короля?

— Ні, це зробила не я! На балу я наразилась на таку ж небезпеку, як і інші та ледь сама не загинула! — вигукнула, — ризикуючи власним життям вступила в сутичку із прикликаними створіннями! Невже так вчиняє змовниця?! Це нерозумно!

— Спокійніше, леді Сеймарін, якщо ви не причетні, ми це з'ясуємо, — втрутився король.

Авжеж… Заспокоїтись, поки тебе судять. Чудова порада. Особливо від того хто до останнього не підозрював, що коїться в нього під самим носом. 

— Чому ж нерозумно? Адже так простіше відвести підозри від себе? — не залишав мене без каверзного зауваження радник, — дуже хитро з вашого боку вдати з себе жертву. Ви ж змогли користуватись магією для власного захисту. Отже не хвилювались, що вас вб'ють.

Я намагалась тримати себе в руках і не піддаватись на його провокації, пам'ятаючи про застереження Калдена. Глибоко вдихнула заспокоюючись:

— Я не маю стосунку до нападу. Я лише намагалась врятувати якомога більше життів. У тому числі — життя короля.

Я зробила паузу, обве всіх поглядом.

— Як бачите, карнайтовий медальйон підтверджує правдивість моїх слів.

— Та як ми можемо вірити цьому?! А якщо вона й на нього якось впливає?! — вибухнув радник, — Всі ж бачили її небезпечну магію, яку навіть блокувальні артефакти не могли стримати!

Тонган намагався очорнити мене всіма можливими способами.

— Я не володію подібними здібностями, — мовила з натиском.

— Раднику Тонган, дотримуйтесь порядку, — суворо нагадав Король.

— Прошу мене вибачити, Ваша Величносте, — глибоко вклонився радник. — Дозвольте тепер мені також поставити... леді Сеймарін, кілька запитань, — ледь зміг назвати мене по імені через призирство, що його переповнювало.