Смак крові та м'яти

Джианна
Не встигла я й слова сказати, як його й слід прохолов. Він сказав «mia cara», наче між нами щось може бути. Який же він дурний. Реальність така, що я краще відгризу собі руку, ніж знову куплюся на слова чоловіка. Сальваторе явно звик отримувати все, чого тільки забажає, тільки я не беру участі в цьому абсурді. Якщо він думає, що має шанс, то глибоко помиляється. Не приховуватиму, він досить привабливий чоловік, і кілька років тому я б, швидше за все, відповіла йому взаємністю, але, на жаль, я вже не та, якою була раніше. Я збирала себе по шматочках не для того, щоб черговий самозакоханий придурок, який не знає слова «ні», усе зруйнував. У мене є все, про що я мріяла з самого дитинства, але я більше не почуваюся живою. Мені б так хотілося відчути ту колишню радість життя, знову бути справжньою, але для мене це недозволена розкіш. Я створила ідеальний образ, навчилася прораховувати все до дрібниць, бути спокійною в будь-якій ситуації, але заради цього мені довелося живцем поховати ту дівчинку, що жила в мені. Одягнувши звичну маску байдужості й поправивши костюм, я попрямувала до свого кабінету.
Робочий тиждень пролетів в одну мить. Вечір п'ятниці я планувала провести як зазвичай — за гарною книжкою та чашкою гарячого шоколаду, але, сидячи за кермом, побачила пропущений дзвінок від Сес. Швидко набравши знайомий номер і почувши завзятий голос подруги, я одразу зрозуміла, що спокійного вечора мені не бачити.
— Джи, у мене є пропозиція!
— Ради Бога, Сесилиє, скажи, що ти хочеш приїхати до мене й подивитися якийсь фільм із купою різних гидот.
— Це, звісно, теж чудовий варіант, але не сьогодні. Тобі треба хоч трохи розвіятися, тому ми йдемо в клуб! Заодно нарешті обговоримо твоє сумнівне відрядження. Дрес-код — бісово сліпуча сукня й жодних костюмів! Мені заїхати за тобою чи ти за мною?
Тільки цього мені бракувало — клуб… Я так сподівалася на тишу й кілька глав книжки, яку нещодавно придбала. Але й відмовити подрузі не в моїх силах. Вона давно намагалася мене витягнути кудись, але я знаходила одну відмовку за іншою. Я не можу постійно ховатися вдома. Минуло багато часу, життя не стоїть на місці. Минуле має залишатися в минулому, і я ніколи туди не повернуся.
— Добре, здаюся. За годину я буду в тебе. Думаю, краще буде взяти таксі, оскільки ти будеш п'яна в будь-якому разі, а мене можеш змусити випити своїми очима, як у кота зі «Шрека». Ризикувати я не маю наміру.
— Ох, як скажеш! Сподіваюся, сьогодні ти хоч трохи розслабишся, Джи. Пам'ятай, моє плече завжди до твоїх послуг. Цілую в обидві щоки, я побігла збиратися.
— До зустрічі, мармеладко.
Насамперед після нашої розмови я сходила в душ, злегка накрутила локони й зробила легкий вечірній макіяж. Оглянувши гардероб, я зупинила погляд на чорній сукні завдовжки до кісточок: у ділянці грудей йшов розсип стразів того ж кольору, а глибокий бічний розріз, що починався від центра стегна, робив вбрання в міру відкритим і зухвалим. Туфлі та сумочка, звісно, теж чорного відтінку. На плечі я вирішила накинути піджак — погода в Чикаго зараз оманлива, не вистачало тільки захворіти й провалятися всі вихідні із застудою.
Заздалегідь викликавши Uber і закінчивши зі зборами, я нанесла улюблений парфум і вийшла з дому.
Сівши в машину, я зрозуміла, що водій виявився дуже товариським. Ми швидко знайшли спільну тему: його син зараз старанно навчається в тому ж університеті, який закінчила я. Чоловік розповідав про те, як важко часом бути батьком-одинаком і як безмежно він пишається своєю дитиною. На моєму обличчі розпливлася тепла посмішка, і я зі свого боку підбадьорила його, сказавши, що хлопець обов'язково багато чого досягне й усі його старання окупляться, головне — не здаватися. Коли ми під'їхали до будинку Сес, виявилося, що вона вже чекає на мене на вулиці.
— І довго ти тут стоїш?
— Цілу хвилину і тридцять дві секунди!
— Кошмар, але ты ж переживеш це, чи не так?
Подруга по-дитячому надула губки й прикинулася ображеною, але, довго не витримавши, все ж заговорила:
— Джи, прибирай свої колючки. Я, звісно, великодушно тобі вибачаю, але з тебе коктейль!
— Так і бути, твоя взяла.
Всю дорогу до клубу Сесилія захоплено розповідала мені про те, який він крутий і як нелегко їй було дістати запрошення. Нарешті, за тридцять хвилин, ми опинилися на місці. Я розплатилася з водієм і залишила чайові; посміхнувшись, він побажав нам гарного вечора.
На вході стояли два громили, повз яких, напевно, і миша не проскочила б. Побачивши наші запрошення, вони мовчки кивнули й пропустили нас усередину. Увійшовши в приміщення, я одразу відчула густий запах алкоголю, змішаний з ароматами десятків дорогих чоловічих та жіночих парфумів. Більша частина людей запалювала на танцполі, деякі окупували бар, а інші — як я розумію, привілейовані гості — зайняли місця за окремими столиками у VIP-зоні. Ми із Сес одразу попрямували до бару. Нас обслуговував хлопець років двадцяти п'яти з явно нудьгуючим виглядом. Напевно, день у день виснажує бачити натовп п'яних і танцюючих людей, готових у будь-який момент влаштувати бої без правил.
— Добрий вечір, дівчата, який ваш вибір?
Я вирішила зробити замовлення за нас обох, бо за час нашого знайомства вивчила смаки подруги напам'ять.
— Один «Лонг-Айленд» і один «Олд Фешн».
Подруга злегка здивувалася й сором'язливо посміхнулася. На перший погляд вона здається навіженою, шумною та несерйозною, але під цим напускним шаром ховається добре серце й величезна турбота.
— Ти запам'ятала мій улюблений коктейль... Джи, я думала, ти не звертаєш уваги на такі дрібниці.
— Якщо я буваю надто грубою, Сес, це не навмисно. Ти ж знаєш, та історія сильно змінила мене, але я щиро намагаюся не бути різкою. Звісно, я пам'ятаю все, що пов'язано з тобою. Ти ж моя найкраща подруга, і, хоч би що там було, я тебе люблю. Тільки не плач, домовилися?
Сес змахнула непрохану сльозинку й подарувала мені сором'язливу посмішку.
— Дякую, мені було дуже важливо це почути. Я теж люблю тебе, негіднице.
За деякий час подруга, розпалена алкоголем, уже не могла сидіти на місці й потягла мене на танцпол. Ми рухалися в такт музиці, і на якийсь короткий проміжок часу з моєї голови нарешті зникла гнітюча купа думок. Була тільки я, ритм, танець і Сесилія.
Раптово мою щоку немов обпалило чужим, важким жаром. Я повільно повернула голову в лівий бік, до VIP-лож, і завмерла. Сальваторе. Він сидів у тіні, недбало тримаючи склянку з темною бурштиновою рідиною, і його погляд був повністю, хижо прикутий до мене. Здавалося, у всьому цьому забитому клубі він не помічає більше нікого. Одягнений у бездоганний чорний костюм, він виглядав недозволено, лякаюче добре. Чоловік помітив, як мої очі заковзали по його постаті у відповідь, і куточки його губ ледь помітно смикнулися в ухмілці.
Різко відвернувшись, я змусила себе продовжити танець, як раптом ззаду до мого тіла безцеремонно притиснулися. Я різко розвернулася й побачила хлопця, який був п'яний до такої міри, що заледве тримався на ногах.
— Потанцюємо, красуне? — від його масляної посмішки та розв'язного тону мене пересмикнуло. Захотілося якнайшвидше піти подалі від цих настирливих очей.
— Я з подругою. Дякую за пропозицію, але вона не актуальна.
Хлопцеві моя відмова явно припала не до смаку. Він брудно вилаявся, різко схопив мене за руки й спробував по-хазяйськи опустити долоню на мою дупу. Усередині мене крижаною хвилею спалахнув старий, заучений жах, але страх миттєво переріс у лють.
— Ти не охрів часом?!
Я вліпила йому дзвінкий, навідмаш ляпас і тут же різко вдарила між ніг. Але це тільки розлютило покидька: його обличчя перекосилося, і він замахнувся на мене важким кулаком. Я вже приготувалася захищатися, як раптом його руку перехопили в повітрі. Рух був настільки швидким, що я заледве встигла помітити. Незнайомець із хрускотом викрутив хлопцеві зап'ястя так, що той із вереском осів на підлогу.
Мені не потрібно було навіть піднімати очі, щоб зрозуміти, хто це. Мій персональний сталкер. Але я все ж підняла погляд і наткнулася на неприховану, первісну лють в очах Сальваторе. Його карі зіниці розширилися, практично повністю поглинувши райдужку й ставши антрацитово-чорними.
— Ще раз доторкнешся до неї або я просто побачу тебе поруч — і ти збиратимеш свої кістки по шматочках. Я зрозуміло висловився? — його голос пролунав тихо, але від цього крижаного шепоту в мене самої сироти пішли по спині.
Сес із відкритим ротом спостерігала за цією сценою, здавалося, від шоку з неї разом вивітрився весь алкоголь. Хлопець, перелякано кивнувши, буквально на чотирьох вилетів із танцполу й зник за дверима.
— Що ви тут робите, містере Моретті? Хіба ви не казали, що їдете? І мені не потрібна була ваша допомога, я в змозі сама за себе постояти. Не варто було грати в героя.
Він усміхнувся й зробив крок уперед, майже впритул нахиляючись до мого обличчя. Я відчула густий шлейф його парфуму з нотами м'яти, дорогого тютюну та мускусу. Голова злегка закружилася — чи то від коктейлю, чи то від абсурдності ситуації.
— Я вирішив залишитися на тиждень у місті, зустрівся з кількома знайомими, нічого особливого. А щодо іншого... я ненавиджу, коли до дівчат так домагаються. Це нижче за чоловічу гідність, так поводяться тільки невпевнені в собі цуценята. І, звісно, не приховую... — його погляд небезпечно потемнів, — я б із великим задоволенням відрізав йому руку за те, що він наважився торкнутися тебе. Ходімо, я довезу вас і вашу подругу додому.
Що за напускна ввічливість і галантність? За цією маскою ідеального джентльмена ховається небезпечний звір, я впевнена. І він явно зробив це не з доброти душевної.
— Дякую, що заступилися, але я могла все вирішити сама. Втім, як і дістатися додому. Мій мозок чудово функціонує. Ми викличемо таксі, а вам бажаю гарного вечора.
— Не так швидко, принцесо, — він владно підняв мій підбородок двома пальцями, змушуючи дивитися прямо в його непохитні очі. — Якщо я сказав, що довезу вас, значить, так і буде. Я не відпущу тебе, Джианно, у такому вигляді, та ще й уночі. Таксисти теж не завжди мають добрі наміри. Твоя подруга ледве на ногах стоїть, їй потрібно якомога швидше лягти відпочивати. Я доставлю вас швидше за будь-яке таксі. Не змушуйте мене закидати вас на плече й нести до машини, хоча цей варіант мені подобається набагато більше.
От же кретин! Він справді думає, що може вказувати мені, що робити?!
— Сальваторе, ви не занадто багато на себе берете? Ви мені ніхто, щоб командувати. Тримайте свої владні замашки під контролем.
— Що ж, я хотів по-хорошому. Вибач мені.
Перш ніж я встигла зорієнтуватися, він легко, наче я взагалі нічого не важила, підхопив мене й закинув на своє плече. Побачивши, що Сес ледве йде, він акуратно притримав її під лікоть і попрямував до виходу на майданчик для паркування. Я почала люто вириватися, гатити кулаками по його широкій, кам'яній спині й хвицати ногами, але він не звертав на мій опір жодної уваги.
— Якщо ти не заспокоїшся, Джианно, я тебе поцілую, — спокійно попередив він.
— Ти що, хороброї води випив, чи після віскі в тебе частина мозку відмовила?! Тільки спробуй, і я за себе не відповідаю!
Після моїх слів він зупинився біля свого масивного чорного позашляховика, допоміг Сесилії сісти на заднє сидіння, а потім нарешті спустив мене на землю. Але не відпустив. Чоловік різко притиснув моє тіло до дверцят машини, нахиляючись до самого вуха. Його гаряче дихання обпалило шкіру, і від цього контрасту температур тілом пробігло тремтіння.
— Принцесо, я ж попереджав тебе?
— Іди до біса! Ніяка я тобі не принцеса, і мені плювати на твої попередження. Не було чого мене, як мішок, тягти!
— Ох, якщо ти й мішок, то дуже цінний.
Його погляд опустився на мої губи. Я вже приготувалася вдарити його між ніг, але він миттєво заблокував удар своїм стегном — гребаний ведмідь. Він щільно притиснув мене до свого сильного тіла й безжально впився в мої губи. Кретин! Від різкого, відчутного укусу моєї нижньої губи я обурено привідкрила рот, щоб послати його під три чорти, але Сальваторе тільки цього й чекав. Він миттєво поглибив поцілунок, забираючи всю мою територію собі. Я не відповідала йому. Розлютившись остаточно, я з усієї сили прокусила його язик, тут же відчувши на губах солонуватий смак крові.
Сальваторе відсторонився на міліметр, але в його очах не було злості. Тільки дикий, всепоглинаючий інтерес. Чорт, йому взагалі буває боляче, чи він закінчений псих?!
— *Mia cara*, твоє неприйняття заводить мене ще більше, — хрипко прошепотів він, злизуючи кров із губи. — Я знаю, що ти стримуєш себе. Знаю, що тобі сподобалося. Навіщо тікати від очевидного?
— Нічого ти, бляха, не знаєш! Досить удавати з себе найрозумнішого. Відпусти мене!
— Якщо поцілуєш мене сама — я одразу ж відпущу тебе й відвезу за будь-якою адресою, яку назвеш.
— Закатайте губу, містере Моретті.
— Що ж, я нікуди не поспішаю. Ми можемо простояти так хоч до ранку, але твоїй подрузі на задньому сидінні явно недобре.
Покидьок. Б'є по болючому. Що ж, хочеш поцілунок? Отримуй.
— Добре, я згодна, — процедила я.
Швидко нахилившись к відкритому коміру його сорочки, я з усієї сили вкусила його за шию біля основи грудей, а потім із знущанням цьомкнула в це неабияк почервоніле місце. Шах і мат, Сальваторе.
На його обличчі знову відобразилося лише вовче задоволення:
— Ах, Джианно... Ти дуже хитра й винахідлива, тим цікавіше. Продовжимо іншим разом.
З цими словами він торкнувся губами моєї щоки й сам посадив мене в автомобіль. За секунду він уже був за кермом, і машина плавно зірвалася з місця.
Я повернулася назад:
— Сес, мила, як ти?
— Нудить жахливо... і холодно, — поскаржилася вона, притискаючись до дверей. Я швидко зняла свій піджак і накрила її ним.
— Переночуєш сьогодні в мене, мармеладко.
Вона лише слабо кивнула й заплющила очі.
За п'ятнадцять хвилин я загальмувала біля свого житлового комплексу. До мене тільки зараз дійшло, що я так і не назвала йому дорогу.
— Звідки ти знаєш, де я живу?
— Це залишиться моїм маленьким секретом.
— Ти що, стежиш за мною?! Вирішив у сталкера пограти?
— Джианно, давай перенесемо цей захоплюючий допит на потім. А зараз я допоможу довести вашу подругу до квартири.
— Я сама!..
Не давши мені договорити, він нахабно перебив мене. Я вже подумки пообіцяла собі зробити його ляльку вуду й повільно втикати в неї голки.
— Минулого разу, коли ти сперечалася, я тебе поцілував. Хочеш повторити?
Гад. Більше не зронивши ні слова, я допомогла Сес вийти з машини, а Сальваторе дбайливо притримав її з іншого боку. Да вже, вечір удався на славу, але щось мені підказувало, що він ще далеко не закінчився.