Пролог

Джианна
Я завжди була стійкою, знала чого хочу і йшла до цього, все було чудово і звичайно це не могло тривати вічно.
Буває настає момент, який поділяє життя на до та після. Вир подій затягує тебе в саме серце нещадної бурі, в якій ти маєш вижити і залишитися людиною. Страх, біль, невідомість, кров це все поєднується в одну чорну смугу і ти не знаєш, що буде далі і як складеться твоє життя.  Ще вчора ти можеш радіти, сміятися і співати улюблені пісні, а завтра ти думатимеш про те, як вижити і не втратити себе. Фраза про те, що ніколи не треба здаватися, стала більшою за звичайні слова, вона стала моїм якорем. З виру болю мене рятує він, але чи є він по істині рятівником, чи скоріше мучителем який остаточно знищить мене?

Сальваторе
Слабкість це неприпустима розкіш мого світу. З дитинства я засвоїв кілька речей. Перше, якщо хтось бачить твоє слабке місце, то вони націлятимуться туди і будуть бити доки не знищать тебе і все, що тобі дорого. Друге, немає нічого важливішого за сім'ю. Коли ти стаєш монстром сім'я єдине, що утримує тебе від падіння у прірву. Живучи і дотримуючись цих заповідей, я зміг підняти імперію з колін, але за це була сплачена ціна, і вона виявилася занадто великою. Я думав, що в мене є все, що мені потрібно, поки не побачив ці смарагдові очі. Вона стане моєю смертю або порятунком, кордони стираються та разом з ними мій контроль що я так старанно вибудовував все життя.