Коли все почало йти шкереберть... part 2

-А! Мої нові знайомі! Принаймні, політ не буде таким уже й нудним - зрадів Влад Кайрос.

Юрко з Ірою вимушено посміхнулися. Іра сіла через прохід від нього біля вікна, а Юра закинув рюкзак на полицю для багажу. 

-То куди летите? У справах, чи на відпочинок? - невгамовувася старий. - Я он у справах. У мене там бізнес. А мій особистий літак не зміг сьогодні летіти: якась несправність з двигуном. Тож вирішив сьогодні, як усі. Навіщо ризикувати, вірно? - він підмигнув Ірині.

Іра натянуто посміхнулася. А пан Влад поманив Юрка до себе і вже пошепки, але так, щоб усі, кому треба змогли почути, сказав:

-А вона у вас гаряча штучка! Якщо розумієте, про що я.

-Я такого не люблю! Якщо розумієте про що я. - вирішив пригасити натиск стареганя Юра.

-Вибачте, вибачте - не хотів Вас ображати. 

Далі Юрка врятувала бортпровідниця.

-Пристебніть будь-ласка ремені безпеки.

-Дорогенька, у вас така врода, що мене жодні ремені не врятують! - почав фліртувати зі стюардесою пан Влад.

Юра повернувся до Ірини.

-Все добре? Якщо хочеш - пересядемо?

-Ні. Все норм. Від нього все-одно не сховатися. - Іра поглянула в бік пана Влада, що наразі щось шепотів на вухо білявій молодій бортпровідниці, а та в свою чергу пирснула зо сміху, поглянула в бік старшої бортпровідниці Олени, затнулась та вибачилась, що їй час іти працювати.

Під час візуалізації правил поведінки в літаку, бортпровідниця не зводила очей із пана Кайроса. 

-От старий бабій - пошепки сказав Юра на вухо Ірі. Іра хіхікнула та поглянула на Влада Кайроса. 

-А ти знаєш, щось у ньому є таке. Очей не відірвати, ех, якби не ти, мурчику... - теж пошепки сказала Іра та двозначно підмигнула. 

Літак злетів, Влад Кайрос переключився на бортпровідницю блондинку, начебто все пішло знову на лад. Іра прилипла до вікна. Юрко глибоко вдихнув та розслабився. На хвильку він поринув у п'янкий приємний сон із власним весіллям та Іриною в білій сукні. Вона була така прекрасна, манила його, зваблювала.

-Юрчику... - ніжно кликала його. - Юрчику-Мурчику...

О ці солодкі слова. Це були її слова. Лиш вона так кликала його...

-Юрчику! Юрко! - Юра прокинувся. Налякана Іра трясла його. Пан Кайрос також стояв над ним, а поруч нього дві бортпровідниці. Літак відчутно трясло. За вікнами було якось темно.

-Будь ласка, пане займіть своє місце та пристебніться. - вмовляли пана Кайроса.

-О! Бачите! Живий! Все з ним добре! Це лиш був солодкий сон! - Влад Кайрос нахилився та одними лиш вустами сказав Юркові на вухо - Ну то як було на весіллі? 

Юрко навіть не зрозумів чи це й справді було, чи це йому почулося. А тим часом Влад Кайрос підмигнув йому та підняв руки вгору, здаючись бортпровідницям.

-Добре! Добре! Я сідаю. Бачите? Пристебнувся. 

-Ти як? - запитала налякана Іра. - Я дуже злякалася.

-Та нормально... - не дуже розумів в чому справа Юрко. - А що сталося?

-Я не могла тебе розбудити. Літак почало трясти, погода зіпсувалася. Схоже, що ми потрапили в грозу... А ти все не хотів прокидатися. Я думала, що в тебе приступ який... - у Іри на очі навернулися сльози.

-Ну-ну! Заспокойся - пригорнув Юрко кохану - Всі живі, все добре. Це просто турбулентність... Зараз літак підніметься вгору над грозою і все буде добре. Не хвилюйся.

Але відчутно було, що літак почав знижуватись...

В цей час пролунало повідомлення від пілота.

"Шановні пасажири! Говорить командир борту 342 авіакомпанії МАУ Олександр Сирітка. Нажаль ми змушені здійснити незаплановану посадку в аеропорту міста Ужгород через несприятливі метеоумови. Аеропорт міста Ужгород попереджено про зміну нашого маршруту. Ми просимо вибачення за незручності, що виникли.
Дякую за увагу!"

-Це що? Ми падаємо. - пискнула Іра.

-Зовсім ні, просто зробимо посадку. Перечекаємо цю грозу і все. - втішив її Юра.

Світло в літаку на мить погасло і загорілося. Літак відчутно трясло. Люди почали кричати. Хтость піднявся з місця. Бортпровідники кинулися всаджувати людей на місця. Старший бортпровідник Олена почала заспокоювати пасажирів через гучний зв'язок.

-Заспокойтеся, будь ласка! Немає підстав для паніки. Просто легка турбулентність та повітряні ями. Займіть, будь ласка свої місця та пристебніться!

Літак йшов на посадку. Юра поглягув у вікно - там було темно як уночі, хоча була лиш друга година дня.  Час від часу хмари пронизували блискавки. Шквальний вітер змушував крила літака гнутися и літак немов здоровезний птах махав крилами та впевнено йшов на посадку.

-Коли це погода встигла так зіпсуватись? - здивувався Юра.

-Це все літні грози. Зараз враз і вщухне. - почув ззаду неприємний голос пана Кайроса.

-Сподіваємось... - відповвіла Іра.

Після приземлення усіх пасажирів перевели в окремий зал для очікування. Через кілька годин - страшенна злива трішки заспокоїлась. Але напроти їх рейсу так само висіла табличка очікування. Ніхто не знав, коли вони зможуть вилетіти далі. 

Раптом пролунав голос із гучномовця аеропорту.

-Шановні пані та панове! Приносимо вибачення, але усі рейси на сьогодні скасовуються через технічні несправності. Далі ця фраза повторюалася кулькома мовами і знову  українською. На табло напроти усіх рейсів з'явилася табличка скасовано. Дехто сперечався, дехто не розумів, що відбувається. Пан Кайрос, що весь цей час був із Юрком та Іриною, пішов дізнатися причину дивного збігу обставин. Через кілька хвилин, він повернувся.

-Що ж, молодь! Доведеться нам погуляти в Ужгороді. У них блискавка пошкодила вежу зв'язку. То ж жоден літак сьогодні не зможе ні злетіти, ані приземлитися. Я питав за приватний літак - відмовили. Видно сьогодні потрапити до Мюнхену не вдасться. Зате вони забезпечать обід та вечерю усім пасажирам, а за потреби й сніданок з обідом. Я так розумію, вони самі не знають, на скільки затягнеться ремонт.

Всіх місцевих пасажирів відправили по домівкам. Немісцевим запропонували талони на чай та бутерброди. Юрка ж з Ірою та паном Кайросом, як пасажирів першого класу одразу ж відправили до готелю за рахунок авіакомпанії, як сказав пан Влад.