2. Брехня тата

10 років тому, імперський палац Селестії.

-Марсі, годі крутитись лягай спокійно, вже час спати. Чим раніше зараз ти заснеш, тим раніше настане ранок і ти знову зможеш гратись,

-Ех, я не хочу, навіщо ми витрачаємо так багато часу на сон? І всеодно завтра зранку будуть заняття з вчителями,вчитись так нудно, крутячись в ліжку каже дівчинка, - Мамо, хіба тобі не нудно весь час бути в замку? Ти навіть майже не виходиш з кімнати, сходимо завтра разом в сад, я хочу пограти там разом з тобою, матусю.

-Добре, моя красуня, давай завтра прогуляємось в саду. Ти права, весь час бути в замку в своїх покоях може бути нудно, але ж я не одна. В мене завжди є поруч така мила донечка і до того ж твій тато теж завжди поруч з нами. А тепер тобі вже точно час лягати спати, каже імператриця цілуючи маківку дочки.

Дівчинка ще деякий час поворочалась в ліжку, але втома взяла своє і Марсі міцно заснула в обіймах матері.

В темну кімнату, яку освічувала лише одна маленька свічка біля ліжка принцеси, зайшов чоловік. Він підійшов до ліжка і ніжно поцілував маківку дружини, 

-Наше левеня вже спить? Сильно вона тебе замучила? пошепки питає імператор.

-Марсі спить, здається з кожним разом її стає вкладати в ліжко все важче і важче, тихо каже імператриця, посміхаючись і піднімаючись з ліжка дочки.

-Солодких снів, моя маленька принцеса, каже імператор цілуючи щоку дочки і вкриваючи її ковдрою.

Після цього імператор, ніжно взявши дружину за її тонку талію, повів її в їхню спальню. 

Чоловік мовчки вклав дружину в ліжко і, сівши поруч з нею, запитав її, погладжуючи золоте волосся імператриці.

-Кохана, як ти себе відчуваєш? Сильно втомилась?

-Зі мною все гаразд і сил у мене купа. Я навіть пообіцяла завтра Марсі пограти в саду, каже жінка, лагідно посміхаючись, а імператор на ці слова лише хмуриться. 

-Яка прогулянка в саду? Тобі важко перейти з одної кімнати в сусідню. Мила, лікар казав тобі як можна більше відпочивати, твоя кількість манни вже далеко не та, що в здорової людини.

Імператриця лише посміхається на слова чоловіка і проводить кінчиками тонких пальців по зморшці між бровами чоловіка. 

-Не хмурся любий, така моя доля. Від того що я весь час лежу в ліжку манни в мене більше не стане, а отже більше ніж потрібно я не проживу. Не дивись на мене так, я ще не вмираю, йди краще сюди і обійми мене.

Чорнявий чоловік лише тяжко вздохнув і ліг в ліжко, міцно обіймаючи дружину ззаду. Імператриця дуже швидко заснула в теплих обіймах чоловіка, але імператора очікувала ще одна з багатьох безсонних очей.

Чоловік просто лежав вдивляючись в красиве обличчя своєї дружини, яке освічувало місячне світло, і проводив пальцями по довгим золотим кучерях, прислухаючись до повільного серцебиття і дихання жінки. 

-Ваша високість, ви маєте вчитись. Як же ви в майбутньому станете мудрим правителем, якщо зараз ви втікаєте з занять, ловите ґав і зовсім не слухаєте вчителів? каже няня принцеси, намагаючись наздогнати її.

-Я не хочу бути правителем, це не цікаво. Весь цей етикет, танці, історія, традиції, цінності  і моралі. Няня Софі, я ледве стримуюсь аби не заснути прямо там за столом, то чому ж я маю так себе мучати? Я краще стану великим воїном, чи магом і захищатиму від небезпеки людей яких я люблю.

Сказавши це, принцеса швидко біжить коридором вниз. ЇЇ чорне густе волосся зібране в 2 коси, що заплетені з зеленими стрічками. Одягнена восьмирічна дівчинка в коротеньку чорно зелену сукню.

Швидко втікши від няні, Марсі спускається до конюшень і не попавшись на очі слугам, пролазить крізь дірку в стіні до таємного і закинутого куточку королівського саду. За цим місцем давно вже ніхто не спостерігає, тому саме сюди дівчинка може втікати і лишатись не поміченою на самоті.

-Спаркі, привіт, як ти тут без мене? Сильно сумував за мною? каже дівчинка до маленького біленького цуценяти, що підбіг до неї. 

-Я принесла тобі смачненького дивись які смачні ласощі, принцеса дістає з схованки за деревом, металеву собачу миску і висипає туди шматочки приготовленного м’яса, яке вона принесла для цуценя. І також вона дістає для себе ковдру і постеливши її на траву, лягає, спостерігаючи за собакою, що швидко їсть ласощі.

-Спаркі, я можливо скоро заберу тебе до замку. Треба поговорити з татусем про це. Сьогодні не вийде, бо він буде дуже злий на мене бо я знову “проявила неповагу до вельмишановного вчителя”, але можливо він дозволить завтра чи післязавтра. Татусь мене любить тож довго злитись він не буде. Можливо і матусі стане краще і ми знову зможемо грати разом. Тому що зараз матуся лише лежить в своїх покоях в ліжку і хворіє. Матуся каже, що з нею все гаразд, але мені здається що їй дуже важко і боляче. Можливо завдяки тобі Спаркі, у мами поліпшиться настрій, каже чорнява дівчинка, погладжуючи білу шерсть цуценя, що запитально дивиться на дівчинку, своїми чорними оченятами.

-Я хочу аби мамі стало краще і тато перестав сумувати через хворобу мами. Софі мені розказувала, що мама була великим магом, вона має бути дуже сильною. Я хочу одного разу сама побачити, як саме моя матуся володіє магією. 

Полежавши деякий час в обіймах з цуценям, дівчинка піднялась.