Розділ 10.

Настала пауза. Слова Марка Стоуна прозвучали, як вибух, що руйнує всі попередні теорії. Вбивця — не Джеймс, не Крістофер, а третя, невідома особа, яку Емілія знала і якій довіряла настільки, що обійняла. І цей чоловік прийшов після того, як вона, за словами Рене, була в істериці.

— Марк, зосередьтеся, — голос Вокера був м'яким, але наполегливим. — Ви її кохали. Це дає вам гострий зір. Який він був? Опишіть його. Все, що ви бачили.

— Була друга година ночі. У коридорі було темно, світло лише від бра. Це була висока, худорлява постать... Він був у чорному плащі, з піднятим коміром. Він стояв спиною до мене.

— Ви бачили, як він піднявся на поверх? Як він пройшов повз камери?

— Я був у кімнаті моніторингу, — Стоун нервово стиснув кулаки. — Я не міг постійно дивитися на екран Емілії. Я оновлював систему. Я бачив, як він вийшов із ліфта на двадцять сьомому поверсі. Але він був настільки швидким, що я не встиг його ідентифікувати. Я просто подумав, що це один із нічних гостей містера Вейла.

— Як ви дізналися, що це не Вейл?

— Джеймс Вейл — великий чоловік. Цей був тонкий. І коли Емілія відчинила двері, я почув, як вона сказала... — Стоун зупинився, ковтаючи. — Вона сказала: «Ти знову тут?» І голос її був не зляканий. Він був... залежний. Наче вона не могла йому відмовити.

Вокер і Фінч перезирнулися. Залежність. Це додавало абсолютно новий шар до їхнього розслідування.

— Що вона могла сказати, коли обіймала його? — запитав Вокер.

— Я не чув точно. Але вона прошепотіла щось про «те, що ти мені дав». А потім... потім вони зайшли. І зачинилися двері.

Вокер швидко зібрався.

— Фінче, перевір, будь ласка:

1. Ліфт. Хто заходив у ліфт на двадцять сьомий поверх між 1:30 і 2:30 ночі? Нам потрібно побачити якісний запис. Стоуну не довіряти, він міг видалити запис.

2. Джеймс Вейл. Він сказав, що був у гостьовій кімнаті. Перевірте, чи була можливість у нього вислизнути звідти, не заходячи до спальні.

3. Залежність. Щось, що він їй дав. Що Емілія Вейл могла мати від людини, крім грошей або кохання? Щось, що створює залежність?

Фінч одразу вийшов, щоб віддати накази. Вокер знову сів навпроти Стоуна.

— Марк, останнє питання, яке стосується вашої любові до неї, — Вокер прошепотів. — Що змусило вас прийти сюди і працювати охоронцем після того, як вона вийшла за Джеймса?

Стоун відповів, дивлячись на свої руки.

— Я хотів бути поруч. Я був її тінню. Я знав, що Джеймс її не кохає. І я хотів захистити її від нього. Але коли вона почала зустрічатися з цим... незнайомцем... Я зрозумів, що є речі, від яких я не можу її захистити.

— Ви бачили його раніше?

— Я бачив, як він заходив до неї кілька разів за останній місяць. Завжди пізно. Завжди в чорному. Як тінь. Я думав, що це її особистий скандал. Я не думав, що це її смерть.

Через дві години Фінч повернувся, тримаючи в руках роздруківки з камер.

— Ліфт. На 27-й поверх піднімався лише один чоловік у той час. Його не ідентифіковано. Він був у плащі з капюшоном, обличчя не видно, але ти правий, Річарде. Він худий. Не схожий на Джеймса.

— Алібі Джеймса?

— Гостьова кімната була через весь пентхаус від головної спальні. Джеймс міг зайти, переконатися, що дружина "спить", вислизнути через чорний хід і повернутися. Алібі хитається. Але...

— Але?

— Але ми перевірили медичні записи Емілії. Вона останнім часом приймала сильні знеболювальні після травми три роки тому. Вона була залежна. Вона намагалася кинути, але останнім часом знову почала.

— Знеболювальні, — прошепотів Вокер. — «Те, що ти мені дав». Наш незнайомець міг бути її постачальником. Її дилером. Це його важелі впливу.

Вокер подивився на карту. Все зійшлося. Вбивця — дилер, який знав про «Золоте Яблуко», ймовірно, вимагав у Емілії грошей чи послуг, а коли вона вирішила його здати — вбив. Але чому Емілія була щаслива, коли його бачила? І чому вона простягнула руки для обіймів?

— Нам потрібно знайти джерело її знеболювальних, Артуре. Який лікар, яка клініка? — наказав Вокер. — Це наше «Золоте Яблуко» у медичній сфері. І це, ймовірно, ключ до нашого незнайомця.