10

Зруйновані шматки Смарагдового Серця тліли в темряві, але їхній блиск поступово згасав, як останній спалах перед світанком. Аеліта стояла серед цієї магічної бурі, її рука все ще тремтіла від енергії, що залишалася в повітрі. Здається, все навколо них змінювалося, і сама фортеця, як і її стіни, відчувала це. Вони вже не були тим, чим були раніше.

Арден мовчав, стоячи поруч з Аелітою. Його очі були зосереджені на уламках серця, які розсіювалися, залишаючи після себе лише м’який світловий слід. Між ними панувала тиша, але в ній не було тривоги — було відчуття миру.

— Ми зробили це, — сказала Аеліта, витираючи піт із чола і злегка посміхаючись.

Арден повернувся до неї, і його погляд був сповнений ніжності. Це була не просто подяка за перемогу — це була глибока повага до її сили і рішучості.

— Ти зробила більше, ніж просто зняла прокляття, — сказав він тихо. — Ти звільнила душу, що тримала цей камінь. Ти дійсно чудова.

Аеліта підняла голову, відчуваючи, як хвилі магії спокійно вивітрюються в нічне небо, а її серце нарешті знайшло мир. Але це не було лише про звільнення цього місця. Це було щось більше — це був крок до того, щоб зрозуміти своє місце у цьому світі. І, можливо, її місце було поруч із Арденом.

— Я відчуваю, що тепер це місце належить не лише мені, — сказала вона з серйозністю, що не залишала сумнівів. — Але й тобі, Ардене.

Її слова не були просто виразом подяки. Вони стали обіцянкою. Тепер, коли вони разом розруйнували це прокляття, вони були пов’язані ще міцніше. Але між ними було щось більше, ніж просто зв'язок, що виник з магії.

Арден не сказав нічого. Він лише наблизився до неї, його погляд став глибоким і рішучим. Він взяв її за руку, і це було не просто як знак підтримки. Це був жест, що підтверджував, що їхні шляхи з’єдналися назавжди. Вони більше не були окремими світи, а однією силою.

— Тепер ми можемо вирушати далі, — сказав він, немов готовий до нового етапу їхнього життя.

Аеліта злегка кивнула, усміхаючись. Вона вже не боялася того, що чекає попереду. Вона знала, що, де б вони не були, вони будуть разом.

З фортеці вони вийшли під покровом темряви, що вже не була такою страшною. Місяць висвітлював їхній шлях, і магія, що раніше була важкою та обтяжливою, тепер була частиною них — звільненою, легкою і чистою.

Арден подивився на Аеліту, його очі світилися теплом і розумінням.

— Ти готова почати нове життя? — запитав він.

Аеліта відповіла, дивлячись прямо в його очі.

— Разом. І це найважливіше.

І так, під світлом місяця, в світі, що тепер належав їм, вони вирушили в майбутнє, яке було безмежним і повним можливостей. І хоч їхній шлях тільки починався, вони знали одне — цей шлях вони пройдуть разом, рука об руку.