9

Аеліта і Арден обмінялися поглядами, і в очах кожного з них блиснула надія. Страж відступив, дозволяючи їм пройти в глиб фортеці. Їхній шлях пролягав крізь темні коридори, де кожен камінь здавався живим, наповненим чарами. Здавалося, що стіни фортеці самі спостерігали за ними, відчуваючи їхній рух.

— Ти дійсно думаєш, що зможеш зняти прокляття? — запитав Арден, його голос був повний сумнівів. — Це магія давніх драконів. Навіть я не знаю, чи зможу це зробити.

Аеліта зупинилася на мить, замислюючись. Її серце билося швидше, ніж зазвичай, але вона відчувала всередині себе потік магії, що став сильнішим, ніж будь-коли раніше. Це було більше, ніж її навчання, більше, ніж просто чарівні слова. Це була її зв'язок з цією землею, з цим місцем.

— Я не знаю, чи вийде, — відповіла вона, але її голос був спокійним. — Але я повинна спробувати.

Продовжуючи свій шлях через фортецю, вони дісталися до величезної зали. Центр її займала велика, розсіяна світлом фігура, схожа на кам’яний трон. Але на ньому лежало щось, що відразу привернуло їхню увагу — великий камінь смарагдового кольору, що сяяв яскравіше за всі навколишні предмети. Це було Смарагдове Серце.

Аеліта відчула, як її серце здригається, коли погляд її зупинився на ньому. Камінь не був просто дорогоцінним, він випромінював магію, яка проникала у саму душу. Це було сильніше, ніж будь-яка магія, яку вона відчувала раніше. Але вона також зрозуміла, що якщо цей камінь не буде знищено або очищено, це прокляття залишиться навіки.

— Це воно, — сказала вона тихо, підходячи до каменю. — Арден, ти готовий?

Арден стояв на відстані, його очі не відводилися від Смарагдового Серця. Він здавалося, вагаючись, але потім кивнув.

— Я готовий. Якщо ти впораєшся з цим, я віддам тобі свою силу, щоб допомогти.

Аеліта подивилася на нього з вдячністю, але її серце тремтіло від напруги. Вона наблизилася до каменя, відчуваючи, як його сила поглинає її енергію. Це було немов битва — між її магією і силою цього артефакту. Вона закрила очі і сконцентрувалася, відчуваючи, як вона пов’язана з усіма цими чарами.

Але тоді, як вона збиралася зробити перший крок, її думки заполонило щось інше. Вона побачила образ — спогади, які не належали їй. Образи того, хто створив Смарагдове Серце, як він колись володів цією землею, як він використовував магію для власної вигоди, та як він зрештою був зраджений власними ж драконами.

Вона побачила його душу, роздерту й заблукану між світами. Цей дух був частиною артефакту, і саме його прокляття тримало силу Смарагдового Серця.

Аеліта зрозуміла, що вона повинна звільнити не тільки землю і драконів, а й душу цього створення, яка ще не мала спокою. Вона відчула, як її магія перетворюється, починаючи лікувати і зцілювати це прокляття.

Відкривши очі, вона тихо промовила заклинання, яке було більше ніж магія. Це була молитва до природи, до всіх істот, що колись жили тут, до душі самого дракона. Слова відгукнулися відголоском у її серці, і тоді Смарагдове Серце здригнулося.

Камінь розсипався на тисячі частинок, кожна з яких несли в собі нову надію, звільняючи землю від його влади.

Арден стояв поруч, спостерігаючи, як це все відбувалося. Його погляд наповнився подивом і вдячністю.

— Ти це зробила, — прошепотів він. — Ти звільнила нас.

Аеліта перевела подих, але її серце билося все сильніше. Вона відчувала, як магія навколо них змінюється. Це був не кінець, а новий початок. Початок для них обох.

— І ми разом пройдемо цей шлях, — сказала вона, обертаючись до нього.