8

Страж наближався, його величезні очі палали червоним світлом, а важкі кроки відгукувалися глухим луном у тиші. Кожен його рух був наповнений незбагненною силою, що ніби пронизувала саму землю під ногами.

— Чому ти хочеш знищити Смарагдове Серце? — його голос був холодним і владним.

Арден не відводив погляду, але відчував, як магія фортеці намагається проникнути в його свідомість, щоб зупинити їхній рух. Він стискав руки, аби не дати своїй силі вирватися на волю.

— Це моє право, — сказав він, вирішивши, що відповість на виклик прямо. — Це серце моєї раси. Ви не маєте права використовувати його для своїх цілей.

Страж не відповів, тільки зробив крок вперед. Його голос став ще глибшим, як грім.

— Ви не зможете змінити те, що вже сталося. Я — охоронець цієї землі, і якщо ви хочете пройти, вам доведеться заплатити.

Аеліта подивилася на Ардена, і її серце забилося швидше. Її магія була ще на рівні навчання, але вона відчувала, як потік сил, що кружляв довкола, почав зростати. Її рука мимоволі стиснулася, і з її пальців вирвався слабкий магічний спалах.

— Ми не зупинимося, — сказала вона твердим голосом, хоча страх тримав її за серце.

Страж поглянув на неї, і, здається, щось в його погляді змінилося. Він нахилив голову, вивчаючи її.

— Так, є в тобі щось особливе. Твоя магія не така, як у інших.

Аеліта вирішила не чекати. Вона підняла руки, сконцентрувавши енергію, і створила перед собою світло. Вибух енергії розірвав тишу, і магія ударила в стража.

Але замість того, щоб відштовхнути його, магія відлетіла від нього, наче від кам’яної стіни. Страж лише злегка здригнувся, але не зрушив з місця.

— Ти ще надто слабка, — сказав він з насмішкою. — Ваші спроби будуть марними.

Арден підійшов до Аеліти, клацнувши пальцями, і магічна енергія навколо них раптово змінилася. Сяйво стало іншим, сильнішим, і тепер не лише відображало світло, а й відштовхувало темряву. Страж відсахнувся, його червоні очі засяяли ще яскравіше, але він не рухався.

— Не намагайся битися з ним без моєї допомоги, — тихо сказав Арден. — Цей страж є частиною захисту фортеці. Його сила безмежна тут.

Аеліта зрозуміла, що повинна знайти інший шлях, щоб подолати це створіння. Вона дивилася на стража і раптом зрозуміла, що сила не завжди може бути вирішальною.

— Що, якщо ми не будемо битися з ним? — сказала вона.

Арден подивився на неї з подивом.

— Як це?

— Якщо ця фортеця охороняється не тільки магією, а й самими створіннями, — промовила вона, — то, можливо, є інший спосіб.

Аеліта підійшла до стража, і замість того, щоб атакувати, вона простягла до нього руку, пропонуючи мир. Її енергія переплелася з темною аурою, але вона не намагалася змусити його підкорятися. Вона пропонувала йому співіснування, як вона колись навчалася на уроках магії.

— Ми не хочемо боротися, — сказала вона, її голос був спокійним, але рішучим. — Ми лише хочемо знайти шлях до Смарагдового Серця. Ми прийшли, щоб звільнити вас.

Страж замовк, і його очі стали м'якшими. Він не відводив погляду від Аеліти.

— Ти не можеш знищити серце, — тихо сказав він, і в його голосі з’явився сум. — Але ти можеш зняти прокляття.

Аеліта здивовано підняла брови.

— Як?

— Серце охороняють не лише моїми чарами, — продовжив страж. — Той, хто був його першим власником, залишив частину своєї душі тут. Лише той, хто може зцілити це місце, може зняти прокляття.

Аеліта оглянула Ардена. Вона відчула, як щось всередині її пробуджується. Це була її можливість.

— Я готова, — сказала вона.

Страж знову замовк, а потім кивнув.

— Тоді йдіть. І нехай удача супроводжує вас.