7

Аеліта й Арден покинули печеру, занурившись у густий туман, що повільно плив лісом. Чари, які Арден наклав на них, приховували їхню присутність, але Аеліта відчувала, як повітря довкола наповнене напругою.

— Це місце, куди ми йдемо... Як воно виглядає? — запитала вона, намагаючись приховати своє хвилювання.

— Колись це була велична фортеця, — відповів Арден, не зупиняючись. — Її збудували дракони, але люди осквернили її, перетворивши на місце, де творили свої експерименти.

— Експерименти? — перепитала вона, здригнувшись.

— Вони намагалися зламати нашу силу, — сказав він, і його голос наповнився гіркотою. — Знайти способи підкорити драконів, використовуючи їхню магію для власної вигоди.

Аеліта зрозуміла, що це місце мало для Ардена не лише стратегічне, а й глибоко особисте значення.

— А той артефакт, про який ти говорив… Що це?

Арден зупинився і подивився на неї.

— Смарагдове Серце, — сказав він. — Це великий камінь, виточений з магічного смарагду, який містить силу одного з найдавніших драконів. Люди створили його, щоб приборкати нас. Якщо його знищити, я і всі дракони знову зможуть бути вільними.

— І воно захищене чарами?

— Так, — підтвердив Арден. — Але не тільки магією. У фортеці мешкають створіння, які були створені для охорони Смарагдового Серця. Вони небезпечні й не мають страху.

Аеліта замислилася. Її магія була ще не досконала, але вона знала, що мусить допомогти Ардену.

— Ти говорив, що це місце небезпечне навіть для тебе. Чому ж ти вирішив повернутися туди?

— Бо це мій борг, — відповів він. — Якщо я не знищу цей артефакт, ніхто інший цього не зробить. А вони знайдуть його і використають проти нас.

Вони йшли лісом ще кілька годин, доки дерева не почали розступатися, відкриваючи широку долину. Посеред неї стояли руїни древньої фортеці. Її темні стіни майже розчинилися в сутінках, але в них відчувалася могутність, яка досі жила всередині.

— Це тут, — тихо промовив Арден.

Аеліта зупинилася поруч із ним, дивлячись на зловісну будівлю.

— Що далі?

— Ми маємо знайти шлях всередину, — сказав він. — Але будь обережна. Чари тут сильні. Вони можуть спробувати нас розділити або вплинути на твою свідомість.

— Я готова, — відповіла вона, хоча її голос злегка здригнувся.

Вони рушили вперед, тримаючись разом. Аеліта відчувала, як повітря навколо стало важчим, наче сама фортеця опиралася їхньому наближенню.

Коли вони ступили на перший камінь старої брами, усе навколо завмерло. Земля здригнулася, і з темряви перед ними виникла постать. Це був страж, схожий на кам’яну статую з яскраво сяючими червоними очима.

— Хто посмів увійти? — грізно пролунало його голосом.

— Я прийшов повернути те, що належить моєму народові, — відповів Арден.

Страж повільно наблизився, оглядаючи їх.

— Смарагдове Серце належить цьому місцю. Ти не пройдеш.

Арден поглянув на Аеліту.

— Тримайся ближче і не піддавайся страху, — тихо сказав він.

Вона кивнула, і вони разом ступили вперед, готуючись до того, що на них чекало всередині.