4

Глибока ніч принесла із собою неспокій. Аеліта, загорнувшись у плащ, сиділа біля вогню, але сон не приходив. Її думки були сповнені запитань. Хто ж такий Арден насправді? І чому вона, звичайна учениця відьми, опинилася в цій історії?

— Не можеш заснути? — запитав Арден, не підводячи погляду від полум’я.

— А ти? — відповіла вона питанням.

— Я рідко сплю. Особливо коли відчуваю небезпеку.

— Небезпеку? — Аеліта насторожилася.

Арден кивнув, і його погляд змінився — тепер у ньому був блиск тривоги.

— Магічна буря — це не природне явище. Її викликали. І я майже впевнений, що це зроблено, щоб зловити мене.

— Тебе? — здивувалася вона.

— Дракони, Аеліто, — його голос став тихішим, але в ньому відчувався гнів, — не просто рідкість. Нас винищують. Нашу кров, наші сили, навіть нашу чешую люди хочуть використати для своєї вигоди.

Вона похитала головою, не вірячи, що хтось міг бути настільки жорстоким.

— І ти ховався від них, поки не врятував мене?

— Ти здалася мені вартою ризику, — коротко відповів він, і це змусило її почервоніти.

В ту ж мить щось порушило тишу печери. Здалеку долинуло глухе виття, і земля легенько здригнулася. Арден миттєво встав, його очі засяяли яскравим смарагдовим світлом.

— Що це було? — запитала Аеліта, підводячись на ноги.

— Переслідувачі, — відповів він. — Вони прийшли за мною.

— Ті, хто викликав бурю?

— Так, — коротко відповів Арден і кинув їй довгий погляд. — Ми маємо рухатися. Залишатися тут небезпечно.

Аеліта нервово ковтнула, але швидко зібрала свої речі.

— Що це за переслідувачі?

— Мисливці на драконів, — сказав він, оглядаючи печеру. — Вони використовують магію, щоб відчувати мою присутність. Але тепер, коли вони поруч, твоя магія теж привернула їхню увагу.

Її очі розширилися.

— Ти хочеш сказати, що вони можуть полювати і на мене?

— Можуть, — визнав він. — Але я не дозволю їм торкнутися тебе.

Щось у його словах змусило її повірити. Але часу на обговорення не було.

— Ідемо, — сказав Арден, і його тіло на мить знову почало змінюватися. Його очі засвітилися сильніше, а шкіра почала сяяти зеленими відблисками чешуї.

— Ти знову стаєш драконом? — запитала вона, ховаючи страх за жартом.

— У цій формі я швидший і сильніший, — сказав він. — Але якщо це тебе лякає, можеш триматися ближче до мене.

Вона лише кивнула, а він нахилився, пропонуючи їй сісти на його спину. Аеліта вагалася лише мить, перш ніж вилізти на його широкі, вкриті блискучою чешуею плечі.

— Тримайся міцно, — сказав він, і вона відчула, як його тіло тремтить, готуючись до злету.

Лише за секунду вони піднялися в повітря, а шум переслідувачів залишився десь далеко позаду. Але Аеліта знала — це лише початок їхньої втечі.