Розділ 25

     Колишній слідчий, а нині начальник служби безпеки фірми «Рембрант» – Серьогін  жив у висотці, у трикімнатній квартирі разом із дружиною та донькою. Служба в «Рембранті» дала йому можливість зробити у квартирі дорогий ремонт та десь замінити меблі. У міліції він хабарів не брав і тому довгі роки не міг дозволити собі такої розкоші. Дружина його казала, що матеріально вони ніколи не жили так добре, як зараз, що стосується морального стану, то депресія мучила Серьогіна довгий час, поки, нарешті, він не виробив собі філософію, наріжним каменем якої була важливість служби безпеки взагалі та служби безпеки у фірмі «Рембрант» зокрема. Візит Птаха неприємно вразив Серьогіна, тим більше, що з'явився Птах не один. Свого часу цей карний злочинець, що став раптом підприємцем, допоміг йому, коли він був у розпачі, взяв на роботу охоронцем. Заради сім'ї Серьогін погодився на цю роботу. Посада його називалася начальник служби безпеки, і була зовсім зайвою у фірмі Птаха. Це Серьогін визначив безпомилково. У Птаха був особистий охоронець Володя, який міг запросто завалити бика. А керувати начальнику служби безпеки було просто ні  ким. Так що Птах взяв його з якоїсь незрозумілої сентиментальності, яку важко було у ньому уявити. Таке становище, звісно, ​​було для Серьогіна принизливим. Трохи освоївшись з новим станом речей, він перейшов працювати в іншу фірму і нарешті став начальником відділу безпеки у фірмі «Рембрант». Звичайно, він мав бути вдячний Коваленку, але йому неприємно було працювати у колишнього свого підслідного, якому він свого часу робив дрібні поблажки. У плані слідства справа Коваленка не була складною. Розбійний напад був очевидний, і цього ніхто не заперечував. Але він чомусь став відчувати до підслідного Коваленка симпатію і навіть зробив все можливе, щоб скостити йому кілька років. Тепер він вважав, що Коваленко  повинен його зневажати, тому що система, якої служив Серьогін, його відкинула, і ні за що-небудь, а за чесну службу, напевно, на думку карного злочинця бути звільненим за хабар все ж таки  більш почесно. Таке звільнення свідчило б тільки про невдачу, а його звільнення свідчило про дурість. Тому що той, хто служить системі, повинен цю систему знати і відповідно до своїх знань діяти, якщо він, звичайно, не дурень. Тепер, покрутившись у різних комерційних структурах, Серьогін  зрозумів, що початковий капітал багатьох фірм крадений. Він, звісно, ​​знав це й раніше. Але так наочно та досконало зрозумів усе це тільки зараз. Втім, щоби красти не обов'язково бути підсудним кримінальному кодексу бандитом. В основному в комерційних структурах крутилися гроші, які були накрадені зовсім іншим способом. І, як правило, такі злодії, були непідсудні. І невідомо, що краще, красти прямо у людей, шляхом розбою, ризикуючи при цьому своєю головою, або брати у цих же людей безпосередньо з бюджету, нічим, як правило,  не ризикуючи.

             Серьогін пропустив гостей у двері і завів у вітальню, радіючи, що сьогодні його дружина та донька вирушили відвідати дідуся з бабусею на дачі і залишаться там ночувати. Не варто їм бачити таких гостей. Цей Коваленко нехай у нього буде скільки завгодно грошей та підприємств, але він назавжди залишиться для Серьогіна кримінальним авторитетом Птахом. А кримінальному авторитету зовсім нема чого приходити до нього до дому. І те, що свого часу цей самий авторитет допоміг Серьогіну у скрутний період, коли його  вигнали з системи, без якої він не мислив свого життя, справи не змінювало. Коваленко одразу ж виставив на стіл пляшку коньяку та пакети, з вже тонко нарізаними в магазині навпроти, ковбасою та сиром. Птах тримався так, ніби вони з Серьогіним часто ходять один до одного в гості. Він сів без запрошення, запросив сісти свого супутника та весело звернувся до Серьогіна.

- Давай, громадянине слідчий, приймай гостей.

Серьогіна покоробило від такого звернення. Звичайно, свого часу цей Птах допоміг йому, але це не означає, що можна дозволяти собі фамільярність. І треба віддати налене Птаху, коли Серьогін у нього працював, той нічого подібного собі не дозволяв. Серьогін вирішив пропустити звернення повз вуха і відразу ж вести розмову в іншому ключі.

- Сідайте, Вікторе Володимировичу, - звернувся він до Коваленка, і ви теж, будь ласка, як вас величати.

- Олексій Тимофійович.

- Ось і добре.

Сам Серьогін теж представився на ім'я та по батькові. Потім він мовчки приніс із кухні три келихи на тонких ніжках, тарілки, серветки і досить вправно накрив стіл.

Коли вони без тосту цокнулися і випили, Коваленко сказав:

- Ми хочемо поставити тобі кілька запитань. Це тебе особисто не стосується. А нам треба знати правду, щоби відвести підозри від однієї людини.

- Відвести підозри, чи вигородити, – запитав Серьогін.

- Відвести підозри, – запевнив його Олексій Тимофійович, – у вбивстві людини підозрюють жінку, яка до цього не причетна.

Серьогін мовчав, так вже й не причетна. Це  поява колишнього підслідного колишньому слідчому ох як підозріло. Що це за жінка. Може, це жінка Птаха. Але жінки, наскільки Серьогін знав, не його слабкість. І що це за чоловік з ним. З якого боку така людина може бути з Птахом пов'язана. І що чоловік цей ніколи не сидів, Серьогін міг визначити абсолютно точно.

Олексій Тимофійович бачив, що цей колишній слідчий вагається і вирішив заспокоїти його.

- Ми не просимо повідомити нічого такого, що вам може заборонити повідомити ваш обов'язок, - сказав він, - лише безперечні та нетаємні факти.

- Ну гаразд, - погодився Серьогін, - питайте.