розділ 20

  Ліза та Сіма Хрумкіна сиділи в кафе. Дівчата їли морозиво та пили якийсь фірмовий коктейль. Це була не та маленька  кафешка, в яку співробітники  Сімбікору бігали в перерву, а кафе «Глорія», яке славилося своїм морозивом ще за радянських часів. Сьогодні після роботи вони вийшли з офісу разом. Точніше Ліза почекала Сіму на виході. Ну, не те щоб почекала, а просто затрималася біля дзеркала, а Сіма теж підійшла до дзеркала, щоб підфарбувати губи. Потім Ліза запропонувала разом піти через парк, бо така дорога набагато приємніша. Через парк по дорозі додому Сіма ніколи не ходила, тому що пустельні в цей надвечірній час  алеї вселяли в неї невиразну тривогу. Але з Лізою, звичайно, інша справа. Вона із задоволенням піде через парк. Тим більше, що потрібно виконувати рекомендації психоенергетика та білого чаклуна – намагатися щодня розмовляти з новою людиною. Ліза новою людиною не була, але з нею Сіма рідко розмовляла. Якщо бути зовсім точною, то розмовляли вони лише один раз, коли пішли разом пити каву в перерву. Тоді Сіма, зовсім несподівано для себе, розговорилася, і розповіла Лізі про свій візит до психоенергетика. І Ліза, схоже, дуже зацікавилася, навіть адресу записала. Хоча, на думку Сіми, Лізі ніякі психоенергетики не потрібні. Вона така розкута та впевнена в собі. Бовтаючи про дрібниці, дівчата перетнули парк і Ліза запропонувала зайти до «Глорії». І ось тепер вони їдять знамените трикольорове  морозиво із збитими вершками, горіхами та курагою. Сіма розповідає Лізі про свої пошуки роботи. На цю тему Сіма могла говорити нескінченно. У ній ще жила гордість через те, як вона подолала всі труднощі. Тому кожну свою невдачу в пошуках роботи Сіма просто смакувала. Вона дуже пишалася тим, що вона перемогла свою сором'язливість і нерішучість, тож тепер список її поразок дуже нагадував список перемог. Ліза слухала уважно і, дочекавшись паузи, запитала.

-А у фірму «Рембрант» ти ніколи не зверталася?

Лізі здалося, що питання було поставлено невпопад, але Сіма не звернула уваги на різкий перехід і відповіла з ентузіазмом.

- На мою думку, немає такої фірми в яку я б не зверталася.

- Фірма «Рембрант» займається квітами, - підказала Ліза, - торгують квітами, які привозять з-за кордону.

- "Рембрант", - повторила Сіма, - це, якщо хочеш знати, такі квіти, що тільки обійняти і плакати. Цю фірму  я добре знаю. Хіба я не розповідала тобі.

- Ні, - запевнила Ліза.

- Ось слухай, Там була вакансія у відділі реклами, мене туди взяли на випробувальний термін, випробувальний термін у них три тижні.

- Ну це нормально, - вставила Ліза.

-А те, що, коли минуло  три тижні мені сказали, що я їм не підходжу, і нічого не заплатили – це теж нормально?

-  Але ти могла вимагати, щоб вони заплатили. Ну до суду подати зрештою.

- Як, якщо я навіть не оформлена була. Потім я дізналася, що вони з багатьма так вчиняли. Просто змушували обманом працювати на себе безкоштовно.

- Так, ситуація невесела. Ну а як там взагалі?

- Де?

- Ну, у цьому самому «Рембранті»

-У якому сенсі як?

- Ну, щодо загальної обстановки, які стосунки з керівництвом, між співробітниками?

-А навіщо тобі? – здивувалася Сіма.

-А Ти вмієш зберігати секрет?

-Могила.

- Мене запросили туди на роботу, - сказала Ліза, понизивши голос.

- Що теж у відділ маркетингу?

- Начебто так.

- Не раджу, ситуація там важка, ставлення до співробітників хамське. Я зовсім не тому це кажу, що мене звідти виперли, це цілком об'єктивно.

- Але я все-таки вирішила сходити, - сказала Ліза.

- Ну, сходити, звісно, ​​можна.

- Тільки, бач, це мені одна людина запропонувала роботу, коли я була на дні народження в однієї своєї родички. Дзвонити йому мені не хочеться, я хочу зайти ніби випадково, просто подивлюся, що там і як, але я не знаю ні адреси, ні до кого звертатися, які посади, як кого звуть.

- Це в мене є, - зраділа Сіма.

Вона поспішно відкрила сумочку і вийняла з неї товстий записник .

• Ось дивись, - сказала вона Лізі - це історія всіх моїх страждань у пошуках роботи. Тут адреси всіх фірм, до яких я зверталася. Це той білий чаклун порадив мені записувати. І ти знаєш дуже допомагає. У будь-яких важких ситуаціях, я дивлюся на ці записи і думаю: «Якщо я таке подолала, значить мені все під силу. Так, де у нас Рембрант, ось він будь ласка Рембрант.

Сіма дістала з сумочки ручку вирвала аркуш із записника та акуратно переписала для Лізи адресу, всі телефони, а також імена та прізвища начальників відділів у фірмі «Рембрант».

Ліза подякувала та додала:

- Тільки дивися, нікому не проговорися. Навряд начальству сподобається, що працівник фірми шукає іншу роботу.

- Ну я ж сказала, могила

Ліза поклала  листок у сумочку. Там, поряд із косметичкою та носовою хусткою, лежало журналістське посвідчення, на ім'я Чернякової Людмили Іванівни з газети «День за днем».