Розділ19

   Човен повільно ковзав по темній воді. Ліза в купальному костюмі напівлежала на кормі, і крізь сонцезахисні окуляри дивилася на крони дерев. Вона опустила одну руку у воду, насолоджуючись прохолодою. На веслах сидів Віталій Тьомкін. Ліза дивилася на нього і бачила, що він нагорі блаженства. Таких простих та щирих стосунків у нього ніколи ні з ким не складалося. А розваги на кшталт катання на човні в районі міського пляжу були для нього в новинку. Він насолоджувався сонцем водою та близькістю Лізи. Лізі теж подобалося все-скупчення оголених тіл на траві біля річки, сосни на березі, трубочки з крабовими паличками, які розносили в лотку вздовж пляжу, кока-кола прямо з пляшки та ескімо. Адже все це незабаром закінчиться, якщо вона не знайде вбивцю. Закинувши голову і підставляючи все тіло сонцю, Ліза подумки повторювала."Я знаходжу вбивцю, я підходжу до нього все ближче і ближче, він сам виходить на мене, я доводжу свою невинність"

Віталій Тьомкін, опустив весла і, блаженно розправивши плечі, сказав.

- Ну,  що тепер будемо робити, на мою думку, настав час обідати.

- Але ж ми їли ці самі трубочки з крабовими паличками та морозиво.

- Але це не обід, я пропоную, піти у «Фрегат».

Рестораном  «Фрегат» був корабель, що стояв на якорі в невеликій затоці. Заходили туди з пристані, а потім підіймалися трапом. Два хлопці, одягнені матросами, з написом «Фрегат» на стрічках та безкозирках подавали пасажирам, вірніше відвідувачам ресторану руки. Трап злегка погойдувався, як на справжньому кораблі.

• Там, кажуть, дорого, - простягла Ліза. - Можна просто ще пиріжків купити.

У захваті від її зауваження, Тьомкін молодший відповів.

-А я сьогодні при грошах, мені премію дали.

- Ну, тоді пішли.

І вони попрямували берегом, узявшись за руки.

• Ліза читала афірмацію: «Я знаходжу вбивцю, він вже близько, він сам виходить на мене. Я доводжу свою невинність».

                              Х                                                                                  Х

                                                  Х

  У ресторані «Фрегат» панували напівтемрява, і прохолода, створена кондиціонерами. Світло проникало крізь  ілюмінатори із зеленуватими стеклами, створюючи приємний розсіяний фон.

- Ти був тут? - спитала Ліза Тьомкіна. молодшого.

- Один раз, - сказав він

-А я жодного разу не була.

     Обидва сказали правду.

Тьомкін молодший справді був тут лише один раз, на ювілеї Тьомкіна старшого, коли ресторан «Фрегат» був орендований на всю ніч. Тоді все це представляло для Віталія нудний, але обов'язковий захід. Він просто промаявся тоді всю ніч, старанно вдаючи, що розважається. Йому здавалося, що на кожному з тих, хто сумлінно веселився на цьому банкеті, приколота бирка з ціною. На ньому самому теж є бирка, і ціна на ній значиться досить висока, тільки ось до нього вона не має жодного стосунку. Але зараз з Лізою, він насолоджувався всією цією  пишнотою. Тут можна було замовити каюту, тобто окремий кабінет. Але Тьомкіну  молодшому дуже подобалося бути з Лізою на людях. Вона поводилася природно і водночас була така витончена і гарна, що в нього захоплювало дух. Він подобається їй сам, а зовсім не тому, що він Тьомкін молодший. І називає вона його Віталіком. Вона досі жодного разу не спитала, як його прізвище. Але якщо навіть запитає, він може сказати їй правду. Чи мало на світі Тьомкіних. Крім того, його батько людина не публічна, про його могутність знає досить вузьке коло людей. Його прізвище не викличе жодних підозр у Лізи, навіть якщо він його і назве. Він вибрав столик майже в самому центрі зали, і відсунув стілець для Лізи. Офіціант приніс меню, і вони нахилилися над ним голова до голови.

                                                        Х                                                  Х

                                                                                  Х

    Ресторан «Фрегат» спеціалізувався на рибних стравах і, за порадою Тьомкіна молодшого, був обраний запечений сом. Коли Ліза та Віталій, випивши по келиху вина, зайнялися їжею перед, їх столиком раптово виріс невеликого зросту, товстий, майже квадратний чоловік з келихом у руках.

• Вітаю Вас, - дорогий друже, - звернувся він до Темкіна молодшого, згинаючись у жартівливому напівпоклоні, несподівано тонким і писклявим голосом.

Віталій Тьомкін підвів голову і розгублено подивився на новоявленого друга.

• Здрастуйте, - видавив він із себе, подумки посилаючи товстуна до всіх чортів.

Настала мовчанка.

• Ну гаразд, молодь, розважайтеся, - хихикнув товстун, злегка збентежений таким прийомом, і попрямував до свого столу за яким зібралася досить велика і галаслива компанія.

Ліза бачила збентеження Тьомкіна і чудово зрозуміла його причину, мабуть, це хтось із знайомих його батька. Можна, звичайно, просто нічого не питати, але це ще більше збентежить Віталія. Краще запитати, так все виглядатиме природніше. Ліза відпила з келиха, і помітила.

- Хто це такий кумедний?