Розділ 7

     Вислухавши звіт Лізи, Олексій Тимофійович задоволено кивнув головою.

- Ну що ж, ти справилася добре. Цей варіант ми також розроблятимемо. Йому теж призначай зустрічі двічі на тиждень. Скажи, що дуже зайнята. У тебе багато роботи.

- Він і сам зайнятий. Каже, що така справа, як його, потребує постійної присутності та постійної діяльності.

- Тим краще, переходимо до третього варіанту.

- Хіба потрібний третій.

- Неодмінно, потрібен

- Але навіщо?

- Тобі, що хтось із них уже зробив пропозицію?

- Ні, але…

- Ось тобі і але…

-І все ж таки я думаю ...

- Твоя справа не думати, а чітко виконувати мої інструкції.

-І все-таки, чому двох недостатньо?

- Тобі достатньо?

- Ну звичайно.

-А мені ні.

- Але чому?

- Не розумію, як тебе ще не звільнили з твого відділу маркетингу. Хіба ти не знаєш, що фірма, яка має невелику кількість постачальників, дуже ризикує?

- Знаю, але ...

- Хіба постачальників має бути два?

- Ні  більше. Якщо фірма має невелику кількість  постачальників, це  фактор  ризику.

- Саме так. Я не хочу працювати даремно, мені потрібна впевненість в успіху наскільки взагалі можна бути в чомусь впевненим, тому потрібно мати стільки варіантів, скільки ми встигатимемо розробляти одночасно. Зараз розумієш?

- Так я розумію,- слухняно сказала Ліза.

- От і добре, тому ми переходимо до варіанта номер три.

Ліза кивнула головою.

- Добре, - підсумував Олексій Тимофійович, - почнемо. Але для цього потрібно дещо уточнити. Ти де вчилася?

-В університеті.

- Чудово, значить, ти закінчила університет.

- Іноземну мову знаєш?

- Ну, англійську.

– На якому рівні?

• Ну, як усі. Проспекти читаю. Якщо нескладно, то порозумітися можу, для нашої шарашки достатньо.

Гаразд, отже, знаєш англійську мову. Тепер треба подумати про твоє походження, хто твої батьки, спочатку батько, хто твій батько?

-Професор.

- Це добре.

- Нічого доброго. Поки він захищав свої безглузді дисертації, всі ці ступені впали у ціні. Інші пристосувалися. А він принципово не хотів нічого змінювати у своєму житті. Зараз працює в якійсь лабораторії, де немає грошей на дослідження, а він, між іншим, справжній учений.

-В якій галузі?

– Він мікробіолог.

-Чудово.

Ліза знизала плечима.

 - Підемо далі, а мама твоя хто?

- Також  мікробіолог. Зараз торгує косметикою, до речі, більше батька заробляє.

Олексій Тимофійович трохи подумав, потім сказав:

- Мікробіолог це добре. А решта родичів.

- Ну, про прадіда я Вам говорила. Це з батьківського боку.

- Ні, червоний партизан не підійде. А з материнського боку ти знаєш, хто був твій прадід.

- Знаю, робітник  він виготовляв фарби.

- Простий робітник?

- Ні не простий, дуже кваліфікований, майстер золоті руки. Мама казала, що до нього, коли він уже давно був на пенсії, приходили із заводу радитись.

- Ні, це не підійде.

Олексій Тимофійович замислився. Доведеться створювати легенду. Він глянув на Лізу. Схоже, вона нічого не розуміла, але була готова виконати будь-яке його розпорядження. Він окинув поглядом її струнку постать. Довгі ноги, маленька стопа. Тонкі музичні пальці. Загалом цілком зійде за уламок аристократії. Зараз багато хто, особливо ті, хто раптово розбагатів   тягнуться  до аристократії. Знали б вони, що це перша ознака плебейства. Ну що ж, все за бажанням замовника. Адже багато, так званих публічних людей кардинально змінили своїх предків.

- Значить так, - повернувся Олексій Тимофійович до Лізи. - Твій прадід з материнського боку був... ну скажімо граф, він загинув, а його юна дружина залишилася з немовлям на руках, у самому пеклі громадянської війни.

- Але він зовсім не загинув, він помер своєю смертю.

  Це зауваження, Олексій Тимофійович зважав настільки несуттєвим, що не став  відповідати.

- Твоя прабабуся навчалася в інституті шляхетних дівчат...

- Танцювала при випуску танець з шаллю в присутності  царської особи і отримала похвальний лист, - сміючись, продовжила Ліза.

- Сміятися нема чого, якщо ти хочеш, щоб справа вигоріла, треба ставитись до всього з повною серйозністю, а до речі, щодо танцю з шалею при випуску, це хороша думка. Отже, його юна дружина приховувала своє походження, і всі документи зникли, або вона сама їх знищила. Але залишитися все-таки щось має, наприклад, фамільна коштовність. У тебе є ще щось, твій прадід червоний партизан більше нічого не експропріював?