Розділ 71. Тріщина в довірі

Наступного дня Аміран сидів у маленькому інтернет-кафе в старому районі Батумі. Він не хотів привертати увагу, тож вирішив шукати сліди з тіні. Шахед поруч переглядав архіви преси, а Аміран глибоко занурився в аналітику власної "посмертної" справи.

— Подивись сюди, — мовив раптом він, ковзнувши мишкою по екрані.

На моніторі — скріншот із бізнес-порталу. Вано Ганадзе офіційно оголошений головою ради директорів усіх компаній, що колись належали Амірану.

— Це було за тиждень після катастрофи… — прошепотів Аміран.

Шахед нахилився ближче.

— Дуже швидко. Як для найкращого друга. І без процедури доведення смерті. А тіло ж не було ідентифіковане. Він мав би чекати місяцями.

— А він не чекав. Він знав, — мовив Аміран з гіркою напругою в голосі.

Шахед відкрив ще одне досьє, яке витяг з поліцейських баз через свого зв’язкового. Там було зазначено, що саме Вано подавав офіційний запит на визнання Амірана загиблим.

— Він не просто чекав. Він ініціював. Він особисто підписував документи, щоб тебе оголосили мертвим. — Шахед поглянув на Амірана. — Твій «найкращий друг».

Аміран застиг. Його очі були порожніми на мить, а тоді загорілися вогнем.

— Я йому довіряв життя. А він поставив крапку в моєму.

— Це ще не все, — сказав Шахед і натиснув наступний файл.
На екрані — записка від слідчого:

> «На момент катастрофи літаком керував пілот Георгій Мардвеладзе — колишній військовий льотчик, якого особисто рекомендував Вано Ганадзе. Служив разом із ним у спецвідділі до звільнення за дисциплінарне порушення».

Аміран повільно підняв погляд:

— Отже, Вано був не просто поруч. Він вів гру з самого початку.

Пауза.
— Він вивів мене з гри, щоб забрати все.

Аміран стиснув м’язи на щелепі, поглянув у вікно на туманний горизонт Батумі.

— Але я повернувся. І він дізнається про це. Скоро.