Вечоріло. Сонце вже майже сховалося за дахами будинків, коли Шахед зайшов у кімнату, де Аміран сидів, притулившись до стіни з чашкою чаю.
— Ти не був сьогодні на зміні… Як сеанс?
Аміран кивнув. — Дивно. Наче щось виринає, уривки, картинки… Але вони ніби не мої. Я втомлений.
Шахед сів поруч. Його обличчя було серйозним, з легким напруженням.
— До нас сьогодні приходив один чоловік. Не з місцевих. На будівництво. — Хто? — Аміран трохи насторожився. — Не знаю. Але він питав… тебе. Покaзував фото. Твоє фото. До катастрофи.
Аміран застиг. — Моє?
— Так. Молодший, без шрамів… Але то був ти, Гоча. Я не сказав йому правди. Просто збрехав, що не знаю.
Аміран поставив чашку. У грудях щось стиснулося.
— Чому він мене шукає?
— Ти сам сказав, що колись був кимось важливим. Може, це слід з твого минулого. Може, хтось дізнався, що ти живий.
— Ти бачив його обличчя?
— Так. Дуже напружений. Але не вороже. Хоча щось у ньому мене тривожило. Він одразу подзвонив комусь після розмови.
Аміран притис пальці до скронь. — Усе це… щось не те. Чому я живу чуже життя, а моє справжнє — десь там, як примара? Я мушу дізнатися, хто я. Хто я був. І чому хтось шукає мене зараз.
Шахед стиснув його плече. — Ми знайдемо правду, брате. Разом.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
