Розділ 65. Чужа імперія

У розкішному офісі на верхньому поверсі бізнес-центру Батумі панувала майже сакральна тиша. Сонце пробивалося крізь величезні панорамні вікна, лягаючи на чорний шкіряний стілець, у якому розвалився Вано Ганадзе — колишній найкращий друг Амирана, а тепер офіційний керівник його імперії.

Він пив каву, спокійно гортав документи, підписував контракти, роздавав накази — так, ніби це завжди було його.

Усі знали його як праву руку покійного Гусейнова, а після трагедії, коли офіційно загинув власник бізнесу, саме Вано взяв кермо в свої руки. Він став обличчям компанії, контролював поставки, переговори, угоди. Та насправді він не був сам. За його спиною стояв Леван Мегрелі — тінь, що смикала за нитки.

Коли ніхто не бачив, Вано з’являвся в будинку Мегрелі, де на самоті в кабінеті обговорювали розширення, нові партії товару, перерозподіл ринків. Амиран колись створив потужну і чесну систему, але тепер усе це — гнило і просякло зрадою.

— У тебе вийшло, — задоволено говорив Леван. — Імперія Гусейнова працює на нас.

— Так, — кивав Вано. — І ніхто не сумнівається, що він загинув.

З того дня, коли він побачив згарище після пожежі, де мав згоріти Амиран, Вано спав спокійно. Страх відійшов. Він був упевнений — тіло згоріло, жодних доказів не залишилося. Ніхто не дізнається, що саме він був тим, хто передав координати літака, хто переконав Амирана сісти саме в той борт, хто виконав наказ Мегрелі.

І хоча колись йому снилися кошмари — тепер він мовчав і діяв.

Але єдине, що ще хвилювало Вано — Софі. Вона була надто вперта. Надто вірна. І надто багато розкопала.

— Може, прибрати і її? — якось запитав він у Левана.

— Ні, — відказав той. — Вона вже нічого не варта. Вона зламана. Без дитини. Без Амирана. Вона — просто тінь. А тіні не небезпечні.

Але обидва не знали, що тінь може стати вогнем.