Мессаліна 2

Я стояла посеред танцювальної зали, коли глянула на наручний годинник— залишалося всього п’ять хвилин до першого танцю молодят.Я перевіряла столики, світло, квіти… все мало бути ідеально.

Раптом музиканти кивнули мені, покликаючи підійти. Я підійшла і одразу помітила, що піаніста немає.

— Добрий вечір, — почав вокаліст гурту, збентежено оглядаючи підлогу. Його очі металися, як ніби шукаючи вихід.— Взагалі… він, тобто, наш піаніст… у нього сталася сильна алергія  і… його брат він забрав його до лікарні, —він запнувся і опустив очі.— ми поговорили і зрозуміли що не зможемо заграти пісню без піаніно, тому от.. не знаєм шо робити. Може ви знаєте...

"П’ять хвилин! У нас п’ять хвилин!" Я підняла руку, щоб зупинити його, намагаючись, щоб голос звучав спокійно, хоча всередині кипіло.

— Гаразд, потім це обговоримо, — сказала я, — в нас немає часу. Я заграю замість нього.

Вокаліст збентежено кивнув, ще кілька секунд намагався щось додати, але, всеж мовчки відступив.

Я глибоко вдихнула і сіла за піаніно. Це було вперше за чотири роки, відколи я востаннє грала на клавішах. До п'ятнадцяти років я ходила в музичну школу, настав час згадати що я там вчила. Мої пальці трохи тремтіли, згадуючи як грати на цьому інструменті. Коли я приблизно згадала яка мелодія у тій пісні, почула як ведучий вже запрошує молодят в центр.

-Соф? 

-Я тут. Все гаразд?

-Слідкуй за дітьми і гостями поки я граю.

-Добре.

-Дякую.

Я окинула поглядом залу і побачила Айдина який дивився на мене, я йому усміхнулася, а потім глянула на молодят і усміхнулася їм підтримуючи та заспокоюючи.Обернувши трохи голову на право сказала шепотом щоб ті вступили.

На диво пальці легко згадали всі роки навчання і імпровізації. Наречені танцювали поки всі плакали та знімали відео їхнього танцю.

Коли пісня закінчилася, а ведучий почав запрошувати всіх до танцю, я залишила музикантів грати самим.

"Обговорю з ними все пізніше" нагадала собі. Я попрямувала до Софи та коли повертала ліворуч штовхнулася з кимось. І знову цей хтось виявився Айдином.

-Вибачте.

Відступаю крок назад та дивлюся на його обличчя.

-Я так розумію зіштовхуватись зі мною скоро стане буденністю.

Я глянула на нього прижмуривши очі, а потім виглянув з-за його плеча на Софу.

-Вибачте я мушу йти.

Я усміхнулася йому, обійшла і попрямувала до подруги.

-Що сталося, чому ти грала замість піаніста?

-В нього алергія почалась. Отже по плану у нас багато танців і музики тому треба щось придумувати.

-Бляха як можна бути такими безвідповідальними? 

-Навіть не питай.

Я почала оглядатися, і побачила Інессу, яка слухала сестру своєї матері, але погляд був на мені.

-Йду поговорю з Інессою,— я глянула на годинник, а тоді на залу,—Соф через 5-10 хвилин приїде кондитерка зібрати торт, зустрінь її, допоможи якщо треба і проведи до кухні.

-Вже іду.

Я кивнула і попрямувала до нареченої.

-Доброго вечора!

Підійшла я до неї усміхнувшись.

-Добрий вечір, Мессаліно!

Ми легенько потисли одне одній руки, і неочікувано вона почала тягнути мене кудись.

Коли ми зупинились біля великих сходів, вона оглянулася назад, після чого заговорила.

-Мессаліно це що було? Куди дівся той піаніст і чому я не знала що ти граєш на піаніно?

-Інессо все гаразд піаністу стало дуже погано, тому йому надали допомогу, за це не переживай. Я зіграла зараз але не думаю що на долі буду мала час грати тому, ти була б не проти якби ми деякі пісні на колонках включали?

-Не проти, але я знаю що за таке треба доплачувати.

-Я з цим розберусь, обіцяю. Ти головне не переживай.

-Я не переживаю. Тільки можеш попросити щоб нам на стіл поставили ще одне таке саме шампанське? Воно дуже смачне.

-Звичайно!

Вона стиснула мені руку і вже розвернулася щоб йти але обернулася до мене згадавши щось.

-Слухай до торта ще довго? Просто мені дуже хочеться переодягнути сукню на ту зручнішу.

-До торта ще пів годинки.

-Оооо! Може я б вже переодягнулася в ту сукню і розрізали торт в ній, як думаєш?

-Думаю можна, воно теж буде виглядати дивовижно.

Я усміхнулася їй.

-Тобі допомогти переодягтися?

-Ні, дякую я попрошу подругу.

- Гаразд, сукня на вішаку в твоїй кімнаті.

Вона кивнула і піднявши спідницю побігла назад у залу. Я дістала телефон і набрала номер Сашка вокаліста гурту, зараз має бути перерва для їжі, тому в нас не багато часу на обговорення.

-Алло Саш зайдіть у вашу вбиральню, я зараз підійду.

-Вже ідемо.

Я скинула трубку,  випрямила спину та розімяла шию, а ще мене до біса болять ноги, хоча я досить часто ходжу на каблуках, і почуваюся чудово завжди, але сьгодні виняток.

Коли я зайшла у вбиральню, то побачила хлопців.

-Значить так.— мовила я спираючись на спинку крісла, — Я відповідаю за гроші молодят. За таймінг. За ключові моменти вечора.

Я окинула їх всіх поглядом і продовжила спокійним але сталевим тоном.

-Ви поставили мене перед фактом за п'ять хвилин до першого танцю. Не попередили про ризик. І мені прийшлось виконувати вашу роботу.

Я глянула на Сашка той недивлячись мені в очі сказав:

-Мессаліно ми розгубилися, це було неочікувано тай ми думали що без клавішних зможемо заспівати.

-Ні! Не виправдовуйся мені тут, це ваш не перший виступ ви мали професійно поводитись в любій ситуації.

-Але Мессаліно...

Я перебила його. 

-Якщо не маєш реально виправданого пояснення то будьласка не забивай мені голову нісенітницями.

Вони мовчали і дивилися то в підлогу то на мене. Господи ненавиджу безвідповідальних.

-Про оплату поговоримо після весілля. Надалі продовжуйте все за сценарієм.

Я забрала руки з крісла і чекала коли вони щось скажуть. Але вони мовчали. Гаразд. Я розвернулася і вийшла.

Надалі захід проходив досить нормально. Я стояла біля Соні поки гості їли за столом.