Розділ 3: На ярмарок за враженнями та вечірні роздуми

Розділ 3: На ярмарок за враженнями та вечірні роздуми

Ранок у горах зустрів їх свіжістю і прохолодою. Будильник, що дратівливо дзвенів о п'ятій, цього разу не здавався настирливим. Навпаки, він став запрошенням до нових пригод. Після швидких зборів, дівчата вже поспішали до центру Ворохти, де, як казав господар, розгортався ярмарок. Коли вони наблизились, їх одразу огорнула атмосфера свята: гомін, запахи свіжої випічки, сирів, диму від вогнищ, де смажили шашлик. Ряди ярмарку простягалися аж до самої дороги, ніби нескінченна стрічка з чудесами. Світлана та Наталка були захоплені всім асортиментом, адже в Києві такого розмаїття годі було й шукати.

 Перше, що кинулося в очі – це різноманітні сири. Вони були всіх форм і розмірів: від величезних голів бринзи до майстерно виліплених "сирних коників", що виглядали як витвори мистецтва. Наталка, яка обожнювала сири, просто не знала, що вибрати. Світлана ж, більш цілеспрямована, одразу помітила щось особливе. 

-«О, дивись, Наталко! Сири з білими грибами та лавандою!" — вигукнула вона, і, не роздумуючи, придбала по шматочку. Цей вибір обіцяв незвичайні гастрономічні враження. Далі їхній вибір пав на наливки. Їх тут було безкінечна кількість – від класичних вишнівок та малинівок до екзотичних з ягід ялівцю чи гірських трав. Доброзичливі гуцульські жінки, що продавали їх, охоче давали куштувати з маленьких дерев'яних ложечок, розповідаючи про кожен напій з любов'ю та гумором. Тепле сонце вже піднімалося над горами, і дегустація наливок додавала бадьорості.

На базарі також можна було купити сушених різноманітних грибів – від ароматних білих до опеньків і лисичок. А поруч продавали і свіжі, що пахли лісом та осінню. Світлана, як виявилося, була затятою грибницею. Її очі загорілися, коли вона побачила величезні кошики з грибами.

-"Наталко, ти тільки подивись! Які ж тут гриби! Ми повинні піти в ліс!" — почала вмовляти вона подругу. Наталка, хоч і не була такою ентузіасткою, як Світлана, відчувала, як її захоплює ця атмосфера. Вона побачила, з яким захопленням Світлана дивиться на лісові дари, і її серце розтануло.

-"Ну добре, добре, Світланко, але тільки якщо ти обіцяєш, що ми не заблукаємо," — засміялася вона. Для цього діла, була придбана гарна плетена корзина. А гумовими чоботами, як справжні підготовлені мандрівниці, вони запаслися ще вдома. Але це буде наступного дня.

 Після прогулянки ярмарком, насиченою враженнями та покупками, дівчата відчули легке голодування.

- "Давай знайдемо якесь затишне місце, щоб поснідати і випити кави?" — запропонувала Наталка. Неподалік, звернувши за ріг, вони побачили кав'ярню з дерев'яними столиками на вулиці. Запах свіжозмеленої кави манівно тягнув до себе. Вони замовили запашну каву і ситний сніданок, що складався з яєчні з домашньою ковбасою та гарячого хліба. Сидячи за столиком, спостерігаючи за місцевими жителями та іншими туристами, які поспішали на базар, дівчата відчували абсолютний спокій і задоволення.

Вони вже знали, чим поласують сьогодні ввечері на балкончику свого номера, який виходив на величні гори. Це були ті самі сири – незвичайні з грибами та лавандою, а також кілька різновидів наливок, які так сподобалися їм на смак під час дегустації. Вечір обіцяв бути затишним і смачним.

  Після ситного сніданку та другої чашки ароматної кави, дівчата вирішили присвятити залишок дня знайомству з культурною таємницею містечка. Вони вирушили до знаменитого Музею гуцульської магії. Там, серед дивних артефактів — цілющих трав, оберегів та знарядь мольфарів, — вони слухали захопливі історії про гірських чаклунів та їхню силу.

-"Ти уявляєш, Світлано, що всі ці обряди ще досі живі тут, у горах? Це ніби потрапити на сторінки казки," — прошепотіла Наталка, оглядаючи кам’яну громовицю.

-"Аж мурашки по шкірі, Наташ. У мене просто затамовує дух від думок, що тут, поряд, дійсно існують люди з таємними знаннями, які можуть керувати погодою: викликати бурю, приносити дощ і здійснювати інші незбагненні чарівні речі," — відповіла Світлана. Цей містичний досвід став яскравим контрастом, коли вони згодом відвідали старовинну дерев'яну церкву, де панував запах ладану і спокій. 

 Вечірня прохолода почала опускатися, коли вони, втомившись від пішої прогулянки, неспішно підіймалися вузькими, вимощеними бруківкою вуличками назад, із задоволенням несучи свої скарби.

-"Я почуваюся неймовірно втомленою, але це така приємна втома," — зізналася Світлана, переводячи подих.

-"А я відчуваю голод, який можуть втамувати тільки сир із лавандою і ті вишневі наливки," — засміялася Наталка.

 -"Ходімо швидше, балкон з видом на захід сонця вже чекає!"

 Повернувшись до "Садиби "У лісника" з повними пакетами смачних придбань, дівчата з нетерпінням піднялися до свого номера. Відчинивши двері на балкон, вони відчули, як гірське повітря, що вже стало знайомим і рідним, наповнює кімнату. Сонце повільно опускалося за вершини, фарбуючи небо в мереживо золотих і багряних відтінків. Наталка дістала з пакета сири, розклавши їх на невеликій дерев'яній тарілці, Світлана тим часом відкоркувала пляшечки з наливками, вибираючи для початку ту, що мала аромат вишні та легку кислинку. Вони влаштувалися на дерев'яних стільцях на балконі, закутавшись у теплі вовняні пледи, які знайшли в номері. Перший ковток наливки зігрів їх зсередини, а сир просто танув у роті, залишаючи післясмак лаванди.