Новина прийшла несподівано — Граф загинув під час однієї з запеклих сутичок на передовій. Він віддав своє життя, захищаючи тих, кого любив, і боронячи свою землю.
Аліса не могла повірити в цю звістку. Світ навколо ніби зупинився, серце розривалося від болю і безмежної туги. Листи, що колись були джерелом сили і надії, тепер стали мовчазними свідками втрати.
Вона згадувала кожне слово, кожну мить, проведену разом, і знала — його любов залишиться з нею назавжди.
Попри біль, Аліса вирішила жити далі — заради пам’яті про Графа, заради їхньої спільної мрії про мир.
Її серце було розбите, але в ньому палала іскра, яка нагадувала, що навіть після темряви настає світанок.