Розділ 30

Аліса і Настя швидко стали нерозлучними. Вони разом вчилися, ділилися конспектами і підтримували одна одну під час іспитів, які іноді здавалися справжнім випробуванням.

По вихідних дівчата виходили на прогулянки містом, відкриваючи для себе улюблені кав’ярні, затишні парки і маленькі книжкові магазини. Вони сміялися, ділилися мріями і просто насолоджувалися моментами радості, які допомагали забути про складнощі.

Одного разу вони вирішили влаштувати «ночі кіно» — дивилися улюблені фільми, обговорювали сюжет і персонажів, і навіть пробували писати власні короткі історії, надихаючись героями.

Навчання ставало цікавішим і легшим завдяки цій дружбі, а Аліса відчувала, що нарешті має підтримку, якої так потребувала.

Водночас, листи від Графа надихали її рухатися вперед, і вона з нетерпінням чекала моменту, коли зможе поділитися своїми новими здобутками з ним.

Аліса відчувала, як з кожним днем її серце наповнюється теплом і вірою. Спільні прогулянки з Настею, сміх, підтримка та нові знання давали їй сили боротися з сумнівами і страхами, що колись пригнічували її. Вона почала відкриватися світу, вчитися довіряти і мріяти по-справжньому.

Ці моменти дружби і навчання не лише допомогли їй зосередитися на майбутньому, а й надали наснаги писати — її слова ставали живими, а історії — щирими і глибокими. Кожен лист від Графа, кожна нова сторінка в зошиті нагадували, що вона не одна, що попри все — любов і підтримка завжди поруч.

Але попереду чекали нові виклики: життя в тилу не було легким, і війна продовжувала вносити свої корективи. Аліса все частіше замислювалася про майбутнє — що станеться, коли Граф повернеться, як зміниться їхній світ, і чи зможуть вони зберегти ту крихку гармонію, що почала народжуватися.

Вона розуміла: шлях попереду буде нелегким, але тепер у неї була підтримка — друзі, родина і мрії, які варто було боронити.