Отримавши лист з інституту, Аліса відчула, що перед нею відкриваються нові горизонти. Заочне навчання стало для неї можливістю не лише здобути освіту, а й реалізувати себе, незважаючи на всі труднощі.
Вона старанно готувалася до першого заняття, збирала матеріали і занотовувала плани. Кожен крок був кроком до мрії, до майбутнього, яке вона хотіла створити власними руками.
Увечері, після довгого дня, вона сідала за письмовий стіл і відкривала нові листи від Графа. Його слова підтримували її, надихали і нагадували про важливість надії.
— Ми з тобою разом, — писав він, — і я вірю, що скоро все зміниться на краще.
Аліса відповідала, ділилася своїми думками і мріями, і кожен лист ставав маленьким світлом у темряві.
Хоч війна і відділяла їх, вона не могла зламати їхню віру в любов і майбутнє.