Як би не хотілося забути про війну і жити у тиші затишного дому, доля вирішила інакше. Одного ранку прийшло офіційне повідомлення — Графа і його товаришів знову викликали на фронт.
В кімнаті запанувала тиша. Аліса дивилася на чоловіка, в її очах відбивалася біль і тривога.
— Ти маєш іти, — прошепотіла вона, намагаючись зібратися з силами. — Це твій обов’язок.
Граф взяв її за руки, міцно дивлячись в очі.
— Я йду, але з тобою в серці. Це не кінець нашої історії, а просто новий розділ.
Вони обійнялися довго і мовчки, знаючи — попереду ще багато випробувань.
Аліса пообіцяла писати листи, тримати вогонь надії живим і чекати повернення.
І хоч дорога була важкою, їхня любов залишалась незламною.