Смак літа. Полуничний день

Розділ 22

Після ніжного поцілунку в кімнаті запанувала тепла тиша, наповнена невимовною близькістю. Аліса й Граф сіли поруч на старий диван, їхні руки знову переплелися, а очі говорили більше, ніж будь-які слова.

— Ти знаєш, — почала Аліса, — я мріяла про цей момент, коли ми знову будемо разом, коли можна буде будувати плани і мріяти про майбутнє.

Граф усміхнувся, погладжуючи її долоню.

— І я теж. Попереду ще багато викликів, але тепер ми не одні. Разом — ми сила.

Вони говорили про все: про мир, про те, як Аліса продовжить писати свої книги, про те, як вони разом зможуть подорожувати, будувати дім і просто жити.

— Хочу, щоб у нашому житті було більше світла і менше страху, — сказала Аліса, — хочу бачити, як наші мрії стають реальністю.

Граф кивнув.

— І я допоможу тобі в цьому. Разом ми все подолаємо.

Вони посміхалися, відчуваючи, що попереду — новий шлях, сповнений надії, любові і щастя.

Ася Рей

Подобається

#1659 в Жіночий роман

У тексті є: ніжний, теплий

Відредаговано: 18.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись