Розділ 21

Вечір опускався над селом, наповнюючи повітря затишком і тихою надією. Аліса сиділа біля вікна, тримаючи в руках черговий лист для Графа, коли раптом почула легкий стукіт у двері.

Серце забилося частіше, вона кинулася відкривати — і там, на порозі, стояв він. Граф. Живий, трохи втомлений, але з тією ж ніжністю і силою в очах.

— Я повернувся, — тихо промовив він, посміхаючись крізь втому.

Аліса не могла повірити — вона кинулася йому на шию, відчуваючи, як всі страхи і сумніви зникають.

— Я чекала на тебе, — прошепотіла вона.

— І я на тебе, — відповів Граф, міцно обіймаючи.

Цей момент став початком нового життя — життя, де вони разом могли боротися і мріяти, де любов була їхньою найміцнішою зброєю.

— Ти справді повернувся... — голос Аліси тремтів від щастя і полегшення.

— Так, — посміхнувся Граф, стискаючи її руки, — кожна хвилина без тебе була як вічність. Воювати без думки про тебе було найважчим.

— Я писала тобі кожного дня, — тихо сказала вона, — і вірила, що ти витримаєш.

— Твої листи — моя сила, — відповів він, — вони тримали мене на плаву навіть у найтемніші моменти.

Аліса відчула, як сльози радості котяться по щоках.

— Тепер, коли ти тут, ми все подолаємо разом.

— Саме так, — сказав Граф, — разом ми сильніші за будь-які випробування.

Вони довго стояли в обіймах, дозволяючи світові зникнути навколо.

Після довгого очікування і переживань у будинку Аліси запанувала тепла і затишна атмосфера — немов сама оселя раділа поверненню Графа.

Сонячні промені ніжно просвічували через фіранки, граючи на старому дерев’яному столі, де бабуся Софія щойно поставила гарячий чай і свіжоспечений хліб.

В повітрі витала легка ароматна суміш трав, які Аліса сушила для заспокоєння нервів, і запах домашньої ковбаси, що бабуся готувала на честь повернення онука.

Стіни були прикрашені фотографіями з минулого — їхніми спільними світлинами, що нагадували про щасливі моменти.

Граф, хоч і втомлений, усміхався, дивлячись на цей простір, що став їхнім притулком і фортецею.

Аліса тихо сиділа поруч, тримаючи його руку, відчуваючи, що тепер усе буде по-іншому — що попереду чекає мир, любов і нові мрії.

Цей дім наповнився новим сенсом — сенсом надії і спільного життя, яке вони будували крок за кроком.

Промовчали слова, залишився лише погляд — глибокий, ніжний і повний почуттів. Граф повільно наблизився, його рука злегка торкнулася щоки Аліси, немов оберігаючи цей момент.

Їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку — тихому, але таким, що говорив більше за будь-які слова. У цьому поцілунку були вся радість повернення, всі страхи і надії, вся любов, що витримала випробування війною і часом.

Світ навколо ніби зупинився, залишивши лише їх двох у теплі і безпеці. Поцілунок став символом початку нового життя — життя, де вони разом, і це найголовніше.

Аліса притиснулася до Графа, відчуваючи, що нарешті вдома — там, де її серце.