День, на який Аліса чекала з тривогою і надією, нарешті настав. Тато повернувся додому — стомлений, але з очима, повними любові і тепла.
Їхня зустріч була простою, але такою важливою: обійми, сльози і тихі слова підтримки.
— Мені так хотілося побачити тебе, доню, — прошепотів він, міцно тримаючи її за руку. — Ти сильна, і я пишаюся тобою.
Разом із бабусею вони почали готуватися до наступних кроків — підтримки Графа і зміцнення сім’ї.
Аліса відчувала, що з їхньою підтримкою вона зможе подолати будь-які труднощі.
— Ми зробимо все, щоб він швидше одужав, — сказала вона рішуче.
Їхні серця билися в унісон — разом, попри всі бурі і випробування.