Коли темрява сумнівів і тривоги здавалася найгустішою, Аліса отримала ще один лист — цього разу від свого тата.
Він писав:
«Доню, я скоро повертаюся у відпустку. Хочу побачити тебе, підтримати і разом з тобою допомогти нашій родині. Тримайся, ми скоро будемо разом.»
Серце Аліси наповнилося теплом і надією. Ця новина була ніби промінь світла, що прорвався крізь хмари.
— Бабусю, — сказала вона, — тато повертається. Ми зможемо разом подолати все.
Софія посміхнулася, тримаючи доньку за руку.
— Вже скоро, Алісо. Разом ми — сила.
Цей лист додав Алісі віри і мужності. Вона знала — попереду ще багато випробувань, але тепер вона не одна.
З нетерпінням чекала зустрічі з татом, щоб поділитися з ним усіма надіями і турботами.