Після кількох днів напруженого очікування, коли Аліса перевіряла пошту майже кожну годину, прийшов лист, який розбив її серце.
У ньому було коротке повідомлення:
«Дорога Алісо, я поранений, але тримаюся. Не хвилюйся, скоро все буде добре. Твій Граф.»
Аліса застигла, тримаючи лист у руках. Серце стискалося, а очі наповнилися сльозами.
— Він поранений… — прошепотіла вона, — але він тримається. Значить, я теж повинна бути сильною.
Бабуся Софія обійняла її, відчуваючи, що розуміє біль онуки.
— Ти не одна, доню. Ми разом переживемо все це.
Аліса зрозуміла: тепер її сила — це не тільки підтримка для інших, а й віра у те, що Граф повернеться живим і здоровим.
Вона зібрала всі свої думки і написала відповідь:
«Мій любий, тримайся. Я чекаю на тебе і вірю в наше майбутнє. Ти не один.»
І знову чекала, сподіваючись на світло в кінці темного тунелю.