Розділ 12

Одного вечора, коли сонце повільно ховалося за обрій, Аліса отримала посилку від Графа. Вона розгорнула обережно, і її очі заблищали від несподіванки.

Всередині була невелика коробочка, а в ній — сухі квіти з лісу, де вони разом прогулювалися — ромашки, м’ята і маленькі гілочки ялини.

Разом із квітами — лист:

“Для тебе, Алісо. Щоб ти завжди відчувала цей ліс, цей спокій і силу, навіть коли я далеко. Наш ліс — це наша фортеця, наша надія. Тримай його близько до серця.”

Аліса притиснула коробочку до грудей, відчуваючи, як тепло і любов Графа ніби оберігають її.

Вона вийшла на подвір’я, підняла голову до зірок і прошепотіла:

— Дякую, що ти зі мною, навіть коли далеко.

У цей момент вона відчула — їхній зв’язок міцніший за будь-які відстані і випробування.

Отримавши подарунок від Графа, Аліса довго сиділа біля вікна, тримаючи в руках його лист і сухі квіти. Вони наче передавали тепло його рук і тиху надію, що все буде добре.

Вона відкрила свій зошит і почала писати відповідь:

"Дорогий Графе,

Твій подарунок став для мене справжнім світанком у ці темні дні. Ліс, який ти мені надіслав, — це не просто квіти і гілочки. Це частинка тебе, наша фортеця, наш дім, який живе в моєму серці.

Я хочу, щоб ти знав — я тут, чекаю і вірю в тебе. Кожна ромашка нагадує мені про нашу обіцянку підтримувати одне одного, навіть коли ми далеко.

Сьогодні вночі я відправляю тобі трохи полуниць — солодкий смак літа і моєї любові. Нехай вони зігріють твоє серце так само, як ти зігріваєш моє.

З нетерпінням чекаю на той день, коли ми знову зустрінемося.

Твоя, Аліса."

Вона запакувала лист і обережно поклала кілька свіжих полуниць у коробочку, надіслала їх Графу разом із теплими побажаннями.

Вийшовши на двір, Аліса глибоко вдихнула нічне повітря, відчуваючи, як її слова летять до нього разом із місячним світлом.

— Хай ці полуниці будуть як мої обійми, — прошепотіла вона в темряву.

І десь далеко, серед лісу і війни, Граф відчував цей зв’язок — міцний і незламний, як їхня любов.