Наступного дня Аліса вийшла з бабусиної хати, тримаючи в руках ніжний букет ромашок. Сонце лагідно гріло плечі, а пташки співали легку мелодію ранку.
На ґанку стояв Граф, який якраз збирався піти на прогулянку лісом.
— Доброго ранку, — усміхнувся він, помітивши квіти в її руках. — Що це за промінчик літа у твоїх руках?
Вона простягнула йому букет.
— Це — символ чистоти і правди. Ромашка нагадує, що навіть коли здається темно, завжди є світло, яке веде вперед.
Він взяв квіти, акуратно потримавши їх між пальцями.
— Тоді візьмемо цей промінчик з собою у наші пригоди? — запропонував він.
Аліса посміхнулася і кивнула.
— Так, нехай ця ромашка буде нашою обіцянкою — підтримувати одне одного, незважаючи ні на що.
Вони вийшли разом на стежку, а ромашки тихо колихалися на вітрі — мов маленькі вогники надії.
Стежка, що вела в глибину лісу, була вкритою м’яким килимом із опалого листя. Дерева тяглися високо в небо, залишаючи крізь гіллясті вікна промінці сонця, які мовчки танцювали на землі.
Аліса тримала букет ромашок у руках, відчуваючи, як їх ніжність надихає її кроки. Граф ішов поруч, тримаючи фотоапарат, ніби хотів зловити кожен момент цієї особливої подорожі.
— Кажуть, — тихо почав він, — що в цьому лісі прихована не тільки історія нашого роду, а й сила, що здатна змінити долі.
Аліса глянула на нього здивовано.
— Ти справді віриш у це?
— Вірю, — відповів Граф. — Бо кожен з нас несе в собі щось більше, ніж просто ім’я чи минуле. Іноді, щоб знайти відповіді, треба наважитися заглянути в темряву.
Їхній шлях пролягав повз старі коріння, що ніби спліталися в таємничі візерунки, і маленькі галявини, усіяні ромашками, які немов охороняли їхню дорогу.
Раптом вони зупинилися біля старовинного каменю, на якому був вирізаний символ — ромашка.
— Це знак, — прошепотіла Аліса, — наш знак.
— І тепер, — сказав Граф, — цей ліс стане свідком нашої історії. Не просто історії минулого, а початку чогось нового.
Вони поглянули одне одному в очі, і в цей момент між ними запалала тихенька іскра — іскра довіри, надії і взаємної підтримки.
Виклики попереду були невідомими, але вони знали одне: разом їм під силу все.