2

В цей день до улюбленої пиріжкової жінка так і не потрапила. Розпрощавшись з Віктором, вона відразу поспішила додому. Не тому, що на неї там хтось чекав. Чоловік традиційно затримається на роботі до самої комендантської години, діти теж десь будуть гуляти зі своїми друзями і прийдуть, мабуть, аж під вечір. Головна причина, котра змусила вчительку поміняти наміри, була випадкова зустріч з Ткачуком. Несподіване побачення з людиною, з якою її колись пов’язувало стільки всього, починаючи від звичайної дружби і закінчуючи першим, наївним коханням.

Потрапивши до рідного помешкання, Наталя Ярославівна насамперед переодягнулася в теплий, барвистий халат і, прихопивши ноутбук, зручно влаштувалася за столиком на кухні. Запустивши електронний апарат, вона швидко віднайшла в його пам’яті приховану папку, в якій зберігала файли, не призначені для стороннього ока. Нічого «кримінального» там, звісно, не було, просто колекція світлин з того минулого, яке вона дозволяла собі згадувати лише в особливих ситуаціях. Сьогодні був саме такий випадок, коли душа буквально рвалася зробити віртуальну мандрівку крізь десятиліття часу.

Курсор мишки зупинився на першій світлині, і після нетерплячого клацання на екрані монітора з’явилося зображення, зроблене на її випускний. На ньому Наталя Ярославівна, тоді ще просто Наталка, одягнута в розкішне біле плаття, з розпушеним по плечах хвилястим чорним волоссям стояла в компанії своїх вже колишніх однокласників. Камера зуміла зафіксувати ту мить, коли щаслива дівчина, нахилившись до однієї з подруг, посміхалася щирою, безтурботною усмішкою.

На наступній світлині Наталка танцює повільний танець. Її партнер — не хто інший, як Віктор Ткачук. Хлопець разом з такими шибайголовами, як і він сам, навідалися на випускний вечір до їхньої школи, щоб, як вони тоді казали, «закадрити» гарненьких дівчат. Чотири роки різниці у віці тоді мали неабияке значення, і чимало її приятельок з ледь прихованою радістю прийняли знаки уваги від старших юнаків. Не була винятком і Наталка, якій Віктор сподобався ледь не з першого погляду. Не так своєю зовнішністю, як тим харизматичним характером. Здавалося, для парубка не існує перешкод, які він не може подолати, і проблем, з якими не в силі справитися.

Комп’ютерна мишка ще раз слухняно клацає, і перед очима вчительки постає картина погожої літньої днини. На річковому пляжі засмагають троє: вона, Вітя та його найкращий, найвірніший друг дитинства – Тарас. Жінка і досі чітко пам’ятає те, що був неспроможний закарбувати на плівці фотоапарат. Віктор тоді запропонував на перший погляд абсолютно шалену ідею – здійснити сплав по їхній річці до самого Дніпра. Мовляв, нічого складного та надзвичайного в цьому поході немає. Всього лишень трохи більше ніж півтораста кілометрів. Частину спорядження він позичить у знайомих, частину доведеться придбати за власні кошти. На щастя, у нього є деякі заощадження, тож грошей має вистачити.

Більш розсудливий та прагматичний Тарас відразу ж почав перераховувати ті труднощі та перепони які виникнуть у них при здійсненні цього задуму. На всі зауваги і перестороги друга Віктор практично миттєво знаходив, дотепну відповідь, з притаманною йому впевненістю заявляючи, що які б не довелося витратити зусилля на цей план, вони варті тих незабутніх вражень і шалених емоцій, котрі очікують на них в майбутній мандрівці. Нові знайомства, небачені досі краєвиди, а найголовніше повне відчуття свободи і незалежності. Що може бути краще за це і як доцільніше витратити їхній останній вільний від навчання місяць цього літа?

Поки між хлопцями точилася запекла суперечка, Наталка мовчала, не вірячи тому, що долинає до її вух. Хоча дівчині до вісімнадцятиліття залишалися лічені місяці, вона сама ніколи б не наважилася на такий відчайдушний крок. Залишити рідну домівку і податися в подорож, насичену невідомістю, де на кожному кроці могли чигати якщо не смертельні, та все ж серйозні небезпеки, досі було для неї немислимою справою. Однак з кожним новим аргументом Віктора Наталя розуміла, що хоче ризикнути і готова спробувати крихту того авантюризму, яким її вміло заразив зеленоокий парубок. Остаточне рішення погодитися на шалений план двох безрозсудних шибайголовів дівчина прийняла того ж вечора, коли вони двоє усамітнилися під розлогою грушою на околиці міста. Ніжачись у лагідних обіймах Віктора і мліючи від його палких поцілунків, вона сказала, що готова піти з ним хоч на край світу.

З цього походу світлин у неї, на жаль, немає. Так сталося, що їхня експедиція тривала недовго і закінчилася безрадісно для всіх її учасників. Причиною були батьки Наталки. Вони швидко розкрили обман дівчини про сільський відпочинок у однієї з подруг. Стривожені зникненням доньки, тато негайно звернувся до правоохоронних органів, а далі вже все було справою техніки. Їх затримали ще далеко до омріяного Дніпра, і мабуть це було й на краще. Красномовний Віктор виявився нікудишнім організатором, і в спорядженні, яке він дістав, не вистачало багатьох необхідних речей. Тільки кмітливість та практичне мислення Тараса дозволила їм оминути чимало побутових неприємностей, які трапилися з горе-мандрівниками в дорозі.

Після повернення додому дівчина добряче отримала на горіхи від батьків і більше вже не спокушалася на бездумні авантюри. Та й Віктор помітно вгамував свій норовливий характер. До кінця літа вони проводили час на побаченнях за філіжанкою кави в улюбленій кав’ярні, на відвідинах молодіжних дискотек і просто на прогулянках міським парком, де можна було довго і пристрасно цілуватися, не потрапляючи на очі допитливим стороннім. Про ці незабутні дні у Наталі Ярославівни залишилося чимало світлин, які вона з приємним трепетом розглядала доти, поки вечірні сутінки не почали зазирати у вікно її квартири.