8

Слава

Плентаюсь слідом за Костею, готуючись до знайомства з його подругами, але нас помічають раніше. Точніше – його.

– Що знову? – невдоволено бурмоче руда, закочуючи очі ще до того, як ми порівнюємось з ними. – Не договорив?

– Засумував за твоїм гострим язичком, – грайливо парує у відповідь.

Руда кривиться й по-дитячому показує йому язик, але чого вона не очікувала, так це того, що Костя в цей момент нахилиться впритул до її губ і вона випадково (а може і ні) залишить свій вологий слід на його обличчі.  А от чого він точно не очікував у цей момент, так це того, що вона з переляку відсахнеться і почне балансувати в повітрі на високих ніжках барного стільця. 

– Ой!

Секунда, і стілець починає завалюватись назад разом з дівчиною. Автоматично сіпаюсь в її бік, хоча наперед розумію, що я стою занадто далеко, щоб хоч щось зробити. Натомість Костя реагує блискавично, перехоплюючи спинку стільця та повертаючи йому рівновагу. А потім одним різким рухом притягує до себе стілець разом з рудою, гучно дряпаючи підлогу. 

– Будь обережною, – видихає їй в губи.

Я, як і дві інші дівчини, просто спостерігаємо за цим фільмом, який в будь-яку мить може перетворитись з романтичної мелодрами у психологічний трилер з елементами хорору, якщо Костя ще хоч раз дихне в її бік. Але мій друг не з лякливих і підморгнувши рудій, відштовхується від стільця та звертається до двох інших:

– Дівчата, дозвольте познайомити вас зі своїм другом. Це Слава, мій університетський друг: розумний, неодружений, морально стійкий, – вказує на мене, але усміхається дівчатам, – А це Марина, Юля і Ма-а-ша, – навмисно розтягує останнє ім‘я.

– Привіт! – відповідаю привітно, але подумки скручую шию другові за таку “оригінальну” підводку до мого імені.

– Привіт! – махає рукою Маша, на обличчі якої сяє мила усмішка.

– Приємно познайомитись, – стримано констатує Юля.

– Ну привіт, Слава, – задумливо зводить брови Марина. – Гарненький, – додає наче поміж іншим, ні до кого конткретно не звертаючись.

Навіть на відстані я відчуваю, як в цю мить напружується Костя.

– Я ж казав, що треба було довірити вибір мені, – задоволено усміхається, кидаючи мовчазний виклик Марині.

– Не лести собі, один гарненький друг не рахується і тим паче не дає тобі право обирати інших.

Здається, тут справжня боротьба за першість в якійсь справі, в курс якої мене благополучно забули ввести. Але не думаю, що вони зараз почнуть перебивати один одного, щоб розповісти мені деталі того, що тут у них насправді відбувається?!

– Приємно познайомитись, – звертається до мене та сама Маша, ігноруючи шлюбну ламбаду друзів. – То ви навчались разом з Костею?

– Було таке.

– То ти ще й навчався десь? – шипить руда, щоб було чутно лише Кості, але робить це не так вже й тихо. – А я думала, що ти як з пальми зліз, то одразу став за барну стійку змішувати коктейлі, – зауважує єхидно.

– Марино! – обриває подругу Маша, кидаючи на неї незадоволений погляд.

– А що Марино? У нас тут важлива справа, а він вже вдруге перериває.

– Не така вже і важлива, – каже Маша, відмахуючись. – Ми тут страждали неробством, а Марина все сприймає близько до серця,.

– Неробством? Та ми тут твою долю вирішуємо! – обурюється подруга. – Така справа не пробачає помилок.

– Костя щось казав про сім побачень.

Намагаюсь долучитись до розмови, раз я вже тут, але…

– Тріпло, – перебиває руда, удавано кашляючи в кулак та зиркаючи на Костю. 

– Не розтріпав, а поділився інформацією. Різницю відчуваєш? – не залишається у неї в боргу він.

Якщо чесно, я трохи гублюсь в цій різношорстній компанії, бо поки не зрозумів правил їхнього спілкування. Хоча підозрюю, що вони взагалі відсутні. Бо поки Марина з Костею гризуться, Маша намагається вгамувати їх, а Юля сидить, відкинувшись на спинку стільця, і смакує свій напій, з цікавістю спостерігаючи за друзями.

Як з такими абсолютно протилежними життєвими полюсами вони взагалі зібрались в одну компанію?

– Так, сім днів – сім побачень, – відповідає на моє попереднє питання Маша, трохи знітившись. – Думаєте це дивно?

– Зовсім ні! – кажу без тіні сумніву, але ж чорт, це реально дивно. І сама ідея, і шлях її реалізації.

– А я думаю, що дивно, – вона дзвінко сміється, кумедно так закидаючи голову. – Але з Мариною марно сперечатись… і стосовно кандидатів з сайту теж. 

– А хіба на сайті знайомств можна знайти собі чоловіка? – щиро дивуюсь, знаючи який зазвичай контингент там реєструється, і отримую миттєву відповідь від рудої:

– Ти не повіриш, але на сайті знайомств кожен другий – це вже чийсь чоловік.

Марина голосно сміється, і звучить це занадто заразно, щоб не приєднатись. 

– І як успіхи? – цікавлюсь, коли приступ сміху проходить, а дівчата не відводять від мене погляду, не даючи можливості відмовчатись і просто постояти в стороні. 

– Мій фаворит – фітнес-тренер, – нарешті подає голос тиха Юля, злегка червоніючи.

– То ви її на побачення чи на тренування відправляєте? – цікавиться Костя.

– А це вже як пощастить. Так, Машо? – грає бровами Марина, спокусливо облизуючи губи та натякаючи зовсім не на присіданя.

– Так, Марино! – цідить крізь зуби Маша, витріщаючи на подругу свої величезні, і прошу зауважити, доволі гарні очі.

Саме в цей час офіціант приносить закуски і розставляє їх на стільці перед нами.

– Повтори дівчатам напої, – просить хлопця Костя, і той кидає погляд на напівпорожні келихи дівчат, скануючи необхідні напої.

– Буде зроблено, – чеканить офіціант і йде виконувати розпорядження свого боса.

– Дякую! Ти стільки всього для нас зробив, – розчулено промовляє Маша, ніжно погладжуючи Костю по плечу. 

– Дрібниці, – відмахується Костя. – Але… ти ж знаєш, мені потрібні будуть подробиці.

– Ще б пак, – сміється Маша. – Я пам’ятаю які щоу ти дивишся.