Розділ 32

Розділ 32. 

Рейвен сидів у своєму робочому кабінеті й втомлено потирав скроні.

Вчорашній вечір був повним провалом і викликав у нього лише безмежну нудьгу. Дівчина, яку для нього вибрала система SoulMatch, півтори години безупинно розповідала про нові тенденції магічної моди, роздивляючись власне відображення в кожній дзеркальній поверхні в ресторані. Вона навіть не помітила, що Рейвен майже не брав участі в розмові, лише ввічливо кивав і подумки рахував хвилини до закінчення побачення. Порівняно з Амеліс — її щирістю, живим розумом і ніжним сміхом — усе це здавалося  несправжнім.

Саме тому зранку він першим ділом написав Амеліс і запропонував зустрітися в їхньому улюбленому парку. І відповідь прийшла дуже швидко.

Наступного дня сонячне світло м'яко пробивалося крізь золотаве листя паркових дерев. Рейвен йшов центральною алеєю, тримаючи в руках невеликий паперовий пакет із її улюбленими свіжими круасанами. На душі було легко й тепло. Всередині все співало від передчуття зустрічі.

Чоловік уже здалеку помітив Амеліс. Вона сиділа на лавці біля старовинного фонтана й чекала на нього. Але не встиг Рейвен ступити й десятка кроків, як із бічної стежки вийшов високий  чоловік в темному камзолі.

Рейвен напружився й сповільнив крок, уважно спостерігаючи за незнайомим чоловіком. Незнайомець підійшов до Амеліс надто близько. Дівчина різко підхопилася з лавки, намагаючись відступити, але чоловік безцеремонно схопив її за зап’ястя й наполегливо потягнув за собою вбік затіненої стежки. На її обличчі відбився переляк.

Кров миттєво припливла Рейвену до скронь. Кинувши пакет із випічкою на лавку поряд, він буквально зірвався з місця.

— Негайного відпусти її! — лункий, льодяний голос Рейвена розітнув тишу парку.

Рейвен опинився поруч за лічені секунди. Він жорстко перехопив руку нападника, змушуючи того розтиснути пальці й випустити Амеліс, і рішуче затулив дівчину собою.

— Ти ще хто такий? — роздратовано вигукнув чоловік, розтираючи кисть.

 Це був Деріан. Його обличчя викривилося від люті й розчарованого самолюбства. 

— Забирайся геть, це тебе не стосується! Вона моя пара! Не дарма ж SoulMatch влаштував нам побачення.

— Вона не твоя і ніколи нею не буде, — карбуючи кожне слово, процідив Рейвен.

 Його очі спалахнули темним магічним вогнем, а навколо кулаків закружляли небезпечні іскри.

Тієї ж миті повітря забриніло від важкої силової аури. На стежку вибігло троє службовців магічної охорони парку у формених плащах зі зброєю напоготові. Напружена атмосфера та спалахи магії миттєво привернули їхню увагу.

— Що тут відбувається? — гримнув старший офіцер.

— Цей чоловік переслідує мене й застосував силу! — чітко й голосно мовила Амеліс, виходячи з-за спини Рейвена.

 Вона все ще трохи тремтіла від несподіваного переляку, але її голос звучав твердо.

Деріан спробував був виправдатися: 

— Це непорозуміння! Ми знайомі з дівчиною і вчора були на побаченні від  SoulMatch. Я лише хотів привітатися і поговорити.

— Вона чітко дала зрозуміти, що розмова закінчена, — втрутився Рейвен, не зводячи з нього гнівного погляду.

Офіцерам охорони не знадобилося багато часу, щоб оцінити ситуацію. Вони бачили переляканий вигляд дівчини, сліди від міцного захвату на її зап’ясті та агресивну поведінку Деріана. Старший офіцер зробив жест підлеглим і ті взяли Деріана під варту.

— Лорде, ви затримані за порушення громадського порядку та домагання. Ходімо до відділку для з'ясування обставин.

Деріан кинув на Амеліс і Рейвена сповнений ненависті погляд, але під прицілом магічних артефактів охорони не наважився чинити опір. На його руки наклали стримувальні браслети й швидко повели геть із парку.

Коли варта зникла за поворотом, Рейвен негайно повернувся до Амеліс. Уся його агресія й суворість миттєво випарувалися, поступившись місцем безмежній ніжності та хвилюванню.

— Ти як? Він не нашкодив тобі? — м'яко запитав він, обережно беручи її долоні у свої великі, теплі руки.

— Усе гаразд… Просто не очікувала побачити його тут, — видихнула Амеліс, притуляючись чолом до його грудей. Рейвен міцно обійняв її, гладячи по спині й даруючи відчуття цілковитої безпеки.

 — Дякую, що з'явився так вчасно.

— Я більше нікому не дозволю тебе лякати, — тихо прошепотів він їй у волосся.

— Амеліс! Що тут сталося?! — пролунав віддалік схвильований жіночий голос.

Парковою доріжкою до них швидким кроком поспішала Ліана, а поруч із нею йшов Крістіан. Побачивши варту, яка когось виводила з парку, вони  занепокоїлися.

— Ліано? — здивовано підняла голову Амеліс, трохи відсторонившись від Рейвена.

 — Крістіане, що ти тут робиш?— запитав Рейвен.

Через кілька хвилин, коли перші емоції вщухли, усе товариство вирішило залишити тривожну паркову стежку й перебратися до затишної кав'ярні неподалік. У поспіху Рейвен не забув підхопити з лавки пакунок із круасанами, чим викликав у Амеліс першу вдячну усмішку за цей ранок.

У кав'ярні вони замовили великий чайник запашного трав'яного чаю та тістечка. Сівши біля вікна, Амеліс детально розповіла про вчорашнє побачення з Деріаном, про його самозакоханість, відмову приймати слово «ні» та неприємну строгість у розмові.

— Який нахабний бовдур! — обурено сплеснула долонями Ліана, вислухавши подругу. — Добре, що його забрала варта. Тобі взагалі треба поскаржитися в той SoulMatch на такий підбір кандидатів!

— У мене залишилося тільки одне побачення, і я розпрощаюся зі SoulMatch назавжди, — усміхнулася Амеліс.

— І правильно зробиш, — підтримав її Крістіан. — Ті алгоритми явно працюють зі збоями, якщо підбирають таких типів.

Амеліс трохи заспокоїлася, відчуваючи підтримку друзів. Потім вона перевела погляд із Рейвена на Ліану, а згодом на Крістіана, і в її очах спалахнула щира цікавість.

— До речі… — Амеліс всміхнулася. — Рейвене, ти вже мабуть зрозумів, що це моя найкраща подруга Ліана. —Ліано, це Рейвен. А то я забула вас познайомити — вона повернулася до чоловіка.