Розділ 6

Розділ 6.

Минуло чотири дні.

Літо повільно, але невблаганно огортало магічну столицю своїм розімлілим, золотавим теплом. У ранкові години вузенькі, вимощені бруківкою вулички ще ховалися в прохолодній, рятівній тіні старовинних будинків із кумедними гострими шпилями. Але вже опівдні яскраве сонце починало щосили припікати кольорові черепичні дахи. Воно змушувало захисні кристали, вмонтовані у віконні рами для відведення спеки, переливатися й мерехтіти всіма барвами веселки, кидаючи чудернацькі сонячні зайчики на перехожих. У прогрітому повітрі змішалися аромати солодкого липового цвіту, свіжої масляної випічки з пекарень та легкого запаху жасмину. Усе місто, здавалося, дихало особливим літнім спокоєм, у якому магія була чимось абсолютно звичним і непомітним.  Без цих дрібних побутових заклять — на кшталт левітації кавових чашок чи самоочисних мітел — не минав жоден день у столиці.

Після того дивного, вихором увірваного в її життя першого побачення, будні Амеліс, здавалося, повернулися до свого звичного, розміреного ритму. Майже звичного.

Насправді ж, Амеліс щоранку прокидалася з однією і тією ж нав'язливою думкою: саме сьогодні вона неодмінно знайде лазівку в магічному коді й видалить клятий SoulMatch зі свого магфона. Поки на плиті закипав чайник, дівчина з надією відкривала пристрій і випробувала всі відомі методи боротьби з нав'язливим сервісом.

Спочатку вона спробувала просто видалити додаток, затиснувши пальцем золотаву іконку. Та танула в повітрі іскрами, але рівно за секунду з тихим дзинчанням знову матеріалізувалася на тому самому місці. Тоді Амеліс спробувала повністю стерти пам'ять пристрою за допомогою очисного закляття. Магфон лише ображено блимнув екраном, видавши напис: «Помилка доступу. Магія Долі не піддається клінінгу». Зрештою, втративши терпіння, дівчина вирішила вимкнути магфон. Екран згас. Амеліс задоволено зітхнула, але не встигла вона поставити чашку на стіл, як апарат самостійно ввімкнувся, а по екрану розлилася вишукана золотава фраза, що мерехтіла прямо поверх її особистих даних: «Ваш профіль під захистом Магії Долі. Наступне запрошення буде надіслано користувачеві найближчим часом».

— Надзвичайно змістовно й інформативно, — приречено бурмотіла вона, ховаючи магфон назад у кишеню робочого халата. Шлях протистояння вищим силам поки що видавався глухим кутом.

У самому агентстві з проєктування захисних чарів, де вона працювала, останніми днями панував справжній, неконтрольований хаос. Липень традиційно вважався початком сезону відпусток та масових подорожей, а це в магічному світі означало лише одне: кожен другий житель столиці раптом екстренно згадував, що його особистий захист безнадійно застарів. Людям терміново потрібен був індивідуальний захист  для відлякування річкових русалок, захист проти болотяників, закляття від пекучого пустельного вітру, банальних сонячних опіків чи... навіть від невдалого кохання в дорозі. Робочі столи були завалені чистими сувоями, пергаментами з магічними координатами та зразками стабілізуючих чорнил.

— Амеліс, рятуй! — жалібно покликав Маріс з-за сусіднього столу, що був майже повністю похований під стопками паперів. — У нас тут нове, вкрай специфічне індивідуальне замовлення. Подивишся?

— Що цього разу? — Амеліс відірвалася від викреслювання складного просторового захисту для заміського маєтку й потягнулася, розминаючи затерплу шию. — Знову хтось просить зачарувати дорожню валізу, щоб вона кусала митників?

Він простягнув їй офіційний бланк замовлення, на якому чорнило ще навіть не встигло як слід висохнути. Амеліс швидко пробіглася очима по витіюватих рядках і ледь не розсміялася вголос, прикривши рот долонею.

— «Скласти індивідуальне закляття-оберіг від гучного хропіння чоловіка під час ночівлі в готелі»? — перепитала вона, не вірячи власним очам. — Вони серйозно?

— Замовниця запевняє, що на кону стоїть її психічне здоров'я та виживання самого чоловіка, якого вона в стані афекту готова спопелити без жодної магії, — абсолютно серйозно відповів Маріс, хоча в його світлих очах стрибали смішинки.

— Чекай, але хіба ми взагалі проєктуємо такі специфічні побутові чари? Наш профіль — це безпека вищого рівня, захист від магічного зламу, рунічні сітки...

— Поки що не проєктували, — погодився колега, підперши підборіддя рукою. — Але є один вагомий нюанс.

— Який саме?

Маріс багатозначно підняв вгору вказівний палець і таємниче понизив голос:

 — Вона запропонувала подвійну оплату золотом. І готова внести стовідсоткову передоплату прямо зараз, якщо ми візьмемося за роботу негайно.

Амеліс весело фиркнула, хитаючи головою, і рішуче забрала у нього бланк.

 — Ну, знаєш, за подвійну оплату я не просто сплету ідеальний кокон тиші, а ще й детальну, красиву каліграфічну інструкцію для її активації власноруч напишу. Нехай чоловік хропе так, як розлючений дракон — вона  спатиме як немовля під захисним куполом та й всі довкола не почують жодного храпу.

Вони обоє дружно розсміялися, і цей звук розвіяв напружену робочу атмосферу в кімнаті. Саме в такі короткі хвилини Амеліс ловила себе на дивній, але приємній думці: останнім часом вона почала сміятися набагато частіше і щиріше. Минуло відчуття постійного тиску. І справа була зовсім не в колишньому нареченому Томі, спогади про якого нарешті почали тьмяніти, і навіть не в Ейдені з його ідеальним білим костюмом. Просто саме життя навколо неї поступово, крок за кроком, знову ставало легшим, яскравішим і наповненим простими радощами.

 Після роботи Амеліс як завжди зустрілася з подругою. З роздумів її вирвало запитання Ліани:

— То що, другого конверта від SoulMatch досі немає? — Ліана з легким стукотом поставила перед Амеліс високу запотілу чашку холодного ягідного лимонаду, прикрашену листочком свіжої м'яти, й уважно придивилася до обличчя подруги.

Вони сиділи на літній терасі маленького, затишного кафе всього в парі кварталів від агентства чарів. Дівчата часто забігали сюди наприкінці робочого дня, щоб сховатися від спеки й обговорити останні плітки під звуки магічного фонтана, що дзюрчав поруч.