Розділ 1

Розділ 1. 

Амеліс завжди думала, що магія може вирішити будь-яку проблему. Зламався світильник? Достатньо одного закляття. Загубився улюблений кулон? Пошуковий артефакт знайде його за кілька хвилин. Потрібно приготувати вечерю після важкого дня? Маленький вогняний дух зробить це швидше, ніж ти встигнеш відкрити книгу рецептів.

Але, як виявилося, магія була абсолютно безсилою перед розбитим серцем. Адже нема такого закляття щоб зцілити його від болю, потрібен час. Особливо якщо його розбив той, кого ти дуже кохала, кому ти безмежно довіряла.

— Ти знову думаєш про Тома, — сказала Ліана, навіть не дивлячись на подругу.

Амеліс підняла на неї  очі.

— Ні. Не думаю. Чого мені думати про того зрадника?

— Ти зараз дивишся на свій магфон і вже третій раз відкриваєш його сторінку.

Амеліс одразу поклала пристрій екраном донизу. І чесно зізналася подрузі.

— Я просто хотіла перевірити, чи він не написав мені. Може щось змінилося?

Ліана повільно підняла брову.

— Після того, що він зробив? Подруго, прокинься нарешті! І викинь з голови та серця того “ козлика”, що поскакав в чужий горо´д.

Амеліс промовчала. Бо подруга була права, на всі сто. І цього було достатньо.

Дівчата сиділи у невеликій затишній кав’ярні «Місячна троянда», одній із найпопулярніших кав'ярень в столиці. За вікном миготіли яскраві магічні ліхтарі, над вулицями повільно пропливали жовті кулі-ліхтарики, а біля входу маленький магічний дракончик-охоронець привітно махав хвостом кожному відвідувачу, який заходив до кав’ярні. Звичайний вечір для магічного міста. Тільки для Амеліс він був першим вечором, коли вона нарешті вирішила вийти з дому не заради роботи, а заради себе. І то завдяки наполегливості Ліани.

— Я досі не можу повірити, що так сталося, — тихо сказала вона, крутячи келих із ягідним коктейлем. — Ми були разом майже два роки. Уявляєш, два роки.

— Я знаю, моя хороша.

— Він казав, що я єдина, кохана, найкраща в світі.

— Більшість зрадників чомусь люблять саме цю фразу.

Амеліс невесело усміхнулася.

— Найгірше навіть не те, що він знайшов іншу.

— А що?

Вона опустила погляд.

— Що брехав мені . Сказав би все чесно і йшов. А тепер я почуваюся дурною. Адже нічого не помічала.

Ліана перестала посміхатися.

— Амеліс...

— Я ж магиня. Я створюю захисні заклинання, відчуваю чужу магію. Вмію бачити, коли мене обманюють. Можу створити захист від найсильнішого прокляття,—вона зітхнула.

— Але не зрозуміла, що людина поруч зі мною обманює, зраджує. Мої власні чари прогледiли елементарну брехню.

— Бо ти закохана й довірлива.

Ліана зробила ковток коктейлю.

— Ти не хотіла бачити який Том насправді. Правду кажуть, що кохання сліпе. Але викидайно все з голови. Перестань жити минулим. Живи теперішнім і щастя посміхнеться тобі.

На кілька секунд між ними запала тиша. А потім Амеліс тихо засміялася.

— Ти іноді говориш дуже розумні речі.

— Запам’ятай цей момент. Він буває раз на кілька років.

— Не перебільшуй. Ти розумна, дуже добра і все правильно кажеш.

— Я? Ні.

Саме за це Амеліс і любила Ліану. Вона могла змусити її посміхнутися навіть тоді, коли хотілося сховатися від усього світу. Перший коктейль змінився другим. Другий — третім. І десь після цього Амеліс уже не виглядала так, ніби збиралася проклясти свого колишнього.

— Знаєш, можливо, ти маєш рацію, — сказала вона.

Ліана одразу насторожилася.

— Щодо чого?

— Можливо, мені треба перестати жити минулим.

— Нарешті! Це на тебе так подіяли мої слова чи коктейлі?

—  Не знаю, що саме подіяло, але не дивись так на мене.

— Я  радію. Адже моя найкраща подруга нарешті схаменулася і почне жити і радіти життю.

Амеліс похитала головою.

— Ти щось задумала.

— Я?- здивовано сказала подруга.

— Ліано?!

— Добре. Трохи, зовсім трошечки.

Вона дістала магфон. І Амеліс одразу примружилася.

— Ні.

— Ти навіть не знаєш, що я збираюся робити.

— Знаю. У тебе такий вираз обличчя тільки, коли тобі приходять погані ідеї.

— Вони не погані. Вони спонтанні.

— Минулого разу ти переконувала мене, що зілля для зміни кольору волосся не має побічних ефектів. І що?

Ліана відвела погляд. І посміхнулася згадуючи той випадок.

— Воно мало дуже красивий зелений відтінок і протрималося зовсім трішки.

— Три дні. Цілих три дні.

— Але ж який красивий колір був.

Амеліс хотіла забрати магфон, але подруга вже відкрила додаток. На екрані з’явилася назва: «SoulMatch». Найпопулярніший магічний додаток знайомств.

— Ліано!

— Просто заповню анкету і більше нічого. Цей додаток працює на вищій пошуковій магії, Амеліс, він не помиляється!

— Ні!— скрикнула Амеліс. І за сусідніми столиками почали обертатися на них інші відвідувачі.

— Тільки ім’я.

— Ні, — вже тихіше сказала дівчина.

— І вік.

— Ні.

— І фото.

— Точно ні.

Але Ліана була швидшою. Кілька рухів пальцями, трохи магії і раптом магфон Амеліс засвітився. Вона подивилася на нього і завмерла.

— Що ти зробила?

Ліана нахилилася ближче до подруги та її магфона. На екрані золотими літерами з’явився напис:

Вітаємо! Магія долі обрала для вас сім побачень.

Обидві завмерли.

— Сім? — прошепотіла Амеліс. Як сім?

Ліана здивовано посміхнулася.

— Можливо, це просто збій в системі, або глюк. А може ти особлива, і тому саме сім побачень. Буде з кого вибрати.

Екран знову мигнув.

Побачення №1 буде призначено найближчим часом.

Усмішка Ліани зникла.

— Гаразд.

— Що?

— Схоже, це справді сім, а не одне.

Амеліс поклала голову на стіл.

— Я тебе ненавиджу.

— Ні. Ти мене дуже любиш.

— Трохи все-таки ненавиджу.

— Це сьогодні , а завтра подякуєш.

— Ніколи.

— Амеліс, сім побачень та ще й влітку, хоч розвієшся, відпочинеш, а то весь час працюєш. Уяви, що це розвага.