Розділ 36. Злочинці

Розділ 36

Через деякий час, за хвилин десять чи п’ятнадцять, дівчина теж наважилася піти за чоловіками, незважаючи на їхню строгу заборону залишати намет. Вони мали зброю і намір просто постежити певний час за тими людьми, поки що не втручаючись. Гнат також мав зробити відеозйомку, щоб були наочні докази того, що людину тримають у хатині без її дозволу, насильно. Але великою удачею було б, звичайно, зафіксувати там і Артема як основного організатора всього цього.

Через деякий час, простуючи, здавалося б, у правильному напрямку, дівчина зрозуміла, що заблукала. У лісі швидко темніло, й Інга знову перелякалася, що заблукає остаточно і не зможе знайти ні намету, від якого відійшла вже досить далеко, ні тієї хатини. А йшла начебто ж правильно, орієнтувалася на сонце, яке вже заходило. Якраз хотіла теж потихеньку дійти до темноти до тієї хатини і сховатися окремо від чоловіків. Тепер вона розуміла, що це була дурна ідея — тягатися із професіоналами. От зараз заблудиться і буде знову товктися у цьому лісі, та невідомо коли і куди вийде.

Зовсім дезорієнтована і похнюплена, Інга брела лісом, уже не криючись. Якщо раніше вона ще ховалася за кущами і стовбурами та роззиралася навколо, то тепер брела куди очі бачили, з жахом помічаючи, що сутінки швидко опускаються на ліс.

— Стій! Ти хто така? — раптом вона почула незнайомий голос і підвела погляд. Перед нею стояв знайомий їй незнайомець. Високий чоловік із хатини, у якого була зброя.

— О, яка знахідка! То ось ти де! А Артем тебе шукає по всіх-усюдах. З учорашнього вечора на ногах. Іди-но сюди, крихітко, я зараз подзвоню і порадую його. Я ж знаю тебе, Артем показував мені тебе і на фотографіях, і здалеку біля маєтку я тебе бачив. Ти ж Інга, так?

Дівчина злякано позадкувала, розуміючи, що втекти буде дуже важко: чоловік був великий, масивний і, напевно, бігав швидше, ніж вона. Та й невідомо було, куди бігти.

— І не здумай утікати, — промовив, спохмурнівши, незнайомець, побачивши, як вона сахнулася, і ступаючи крок уперед. — Тепер уже всі плани змінилися, — він витягнув із кишені пістолет і спрямував його на дівчину. — Все, що від тебе потрібно, це підписати необхідні документи. Я одразу казав Артему, щоб не морочився, а зробив це по-моєму. А він хотів все по-чесному. Ну, порівняно по-чесному: щоб ви справді одружилися, і ти переписала на нього, відповідно до договору, всі свої статки добровільно і без примусу. Все-таки благородний чоловік, не те що я, — захихотів негідник. – Він як дізнався, що ти втратила пам'ять, дуже зрадів. Одразу і придумав цей план із одруженням. І як на таке Гертруда погодилася, я диву даюся. Вони ж коханці уже багато років, і вона за Артема всім жінкам очі видере. Але погодилася терпіти, поки він навколо тебе колами ходив, щоб ти швидше погодилася на шлюб. Дарма ти втекла. Ще кілька днів, і була б заміжня! Жила б спокійно у своєму маєтку і горя б не знала. Приймала б свої “заспокійливі” ліки і була б щаслива! – чоловік виявився дуже говірким, напевно, від радості, що впіймав Інгу.

– То це все Артем з Гертрудою придумали? – запитала Інга зі злістю. – Через мої гроші?

– Не через гроші, кицю, а через великі гроші! Мільйони! Це велика різниця! Артем давно Остапові заздрить. Той досягнув великих висот, став директором величезної корпорації. А брат у нього завжди на побігеньках. А коли дізнався, що його наречена ще й отримає мільйонний спадок, то тут уже заздрість і задушила чоловіка. І я його дуже добре розумію. Гроші – це велика сила! А потім ви з Остапом вирішили одружитися, і той дурбелик Остап відмовлявся підписувати шлюбний контракт, де йому належала б половина твоєї спадщини. Тут уже в Артема і нерви не витримали. Він найняв мене та Василя, щоб потримали вас тут у хатині, в лісі, поки він з юристами перепише контакт, та й тебе підготують до весілля. Гертруда для вас правильні дози вираховувала, вона колись там десь із медициною була пов'язана. І самому Артему довелося поголитися налисо, – чоловік засміявся. – Він же хоч і близнюк Остапа, але сам блондин. Довелося таким чином маскуватися. Але ти знаєш, ніхто навіть не здогадався, що відбулася підміна. Усім повідомив, що вирішив змінити імідж перед весіллям. 

Інга слухала й дивувалася, якою ж огидною може бути людська заздрість, коли брат проти брата виступив і придумав такий страшний план, щоб отримати не лише його гроші та наречену, але і все його життя.

– Якби все це спрацювало, ви б убили Остапа? – запитала вона.

— Це вже спрацювало. Лишилося зовсім трохи. Що з Остапом буде робити Артем, не знаю. Я на мокруху не підписувався. Пригрозити, потримати у таємному місці певний час, а потім замовник забирає об'єкт. Отака моя робота. Найголовніше, що ми тебе знайшли, і ти не поперла в поліцію. Тепер усе буде добре, у нас все вийде. Артем обіцяв нам із Василем величезну компенсацію. Так що після закінчення цієї оборудки я теж стану майже мільйонером! – у голосі чоловіка відчувалися мрійливі нотки. – Іди давай он туди, — вказав він праворуч і пригрозив, — і без ніяких викрутасів, бо прострелю тобі ногу, і тоді точно не зможеш втекти.

Він дістав телефон із кишені, й Інга, плентаючись і зачіпаючись за якісь гілки та траву, чула, про що він розмовляє з Артемом:

— Так, так, це точно вона, швидко приходь! І документи прихопи! Ну то й що, що темно? Ліхтарика візьми! — загиготів покидьок. — І спитай у Гертруди, що треба дати, щоб вона не отямилася, як минулого разу, і не втекла. Щось ви тоді дозу не розрахували. А сьогодні, сподіваюся, все буде в порядку. Мені просто дуже пощастило: пішов збирати гриби під вечір та й забрів трохи далі від нашого сховку. Люблю я, знаєш, юшку з грибами. А збирати їх ще більше. І тут бачу — іде назустріч красуня. Вона, певно, теж заблудилася. Ліс наче й невеликий, а блуд тут ходить добрячий. Вірю я в такі речі. Все, чекаю тебе на місці.