Розділ 22

Розділ 22

Раптом погляд Інги зачепився за браслет, який висів у неї на руці, і літери "І" та "А" кинулися їй в очі.

— А тут не "О"! Тут "А"! Де логіка? — прошепотіла Інга.

— Що там? — запитала Христина, підходячи до дівчини. — Що ти знайшла?

— У сейфі була обручка. Напевно, моя. І на ній написано: «І + О», — схвильовано зиркнула дівчина на подругу, показуючи знахідку з сейфа.

— Мабуть, ти її туди поклала, — знизала плечима Христина. — Артем же зізнався офіційно тобі у коханні та подарував обручку. Ти говорила мені це по телефону буквально за кілька днів до свого зникнення. Аж захлиналася від щастя. Сказала, що трохи зайнята і не зможеш відвідувати того тижня офіс, тому справами я займалася сама. Знову він використав ім'я Остап, яке я не люблю...

Щось не сходилося. Інга буквально фізично відчувала, що тут є якийсь підступ. Обручка та браслет, на яких було вигравірувано зовсім різні ініціали викликали в неї підозру. Але вирішила поки що більш детально не розпитувати Христину. Якось при нагоді, коли трохи все виясниться...

— До речі, а ти знаєш Гертруду? — запитала Інга, проходячи знову до дивана. Взяла свою сумочку і заховала в неї коробочку з обручкою.

— Знаю. Ця зміюка на дух мене не переносить, як і я її! Але ти з нею підтримуєш дружні стосунки, тому я не втручаюся. Ох, Інго, ти хоч і панянка вперта, принципова та тверда, але інколи буваєш дуже добра і м'яка, а деякі люди цим і користуються...

— Чи можна нас із Гертрудою назвати найкращими подругами? — запитала Інга.

— Можливо, не знаю, — Христина знизала плечима. — Я з Гертрудою мало перетиналася. Вона із тих твоїх знайомих, які самі лізуть і напрошуються на різні імпрези, заходи, вечірки. Підлабузнюються і роблять все для того, щоб називати за твоєю спиною себе твоїми друзями. Але ти, я знаю, поблажливо ставилася до цієї жінки. Я не втручалася у твої знайомства. Ти достатньо розумна, щоб сама вирішувати, з ким підтримувати дружні стосунки, а кого послати геть. Знаєш, у кожної людини є кілька осередків, серед яких є люди, котрих можна назвати найкращими друзями. Ну, принаймні, я так думаю. 

— Вона стверджує, що вона моя найкраща подруга, — промовила Інга.

— Ха! Я не сумніваюся, що вона точно вважає, що це так і є, — розсміялася Христина. — А от чи вважала ти так само — то це інше питання.

— Ти знаєш, я дуже погано себе останнім часом почуваю, — перескочила Інга до іншої теми, ризикнувши трохи відкритися Христині. — Звичайно, всі ці перипетії з амнезією, а також емоційні сплески, шок від того, що я не можу нічого згадати, не проходить дарма. Напевно, мені справді потрібно звернутися до якогось спеціаліста. Маєш когось на прикметі?

— Та ось ця клініка, котра поряд біля нас, — вказала Христина на вікно. — Ти бачила її, коли ви йшли сюди зі Стефаном? Через дорогу від нашого офісу. "Панацея". Кажуть, там непогані лікарі. Хочеш, давай зараз разом сходимо. Там, як правило, майже немає черг, тому що клініка платна і достатньо дорога.

— Ой, давай сходимо! — схопилася на ноги Інга. — Мені реально весь час болить голова. І нудить. Можливо, припишуть хоча б якісь пігулки. Але... Де ж я візьму гроші для оплати в клініці? — зупинилася дівчина на півдорозі до виходу й розпачливо глянула на партнерку.

— Так там у сейфі повинні бути! — промовила Христина і підійшла до сейфу. — Ти, напевно, не помітила, тому що вони лежать в глибині.

Дівчина дістала пачку грошей. Очевидно, Інга, вражена знахідкою обручки, просто їх не помітила.

— Бери, — простягнула Христина гроші Інзі, — це твої якраз, остання виплата від замовника з галереї "Порожні рами".

Грошей була ціла купа: перев'язані тоненькою гумочкою купюри в тисячу гривень. Інга навіть спочатку і взяти цю пачку до рук боялася, але Христина впевнено тицьнула її дівчині й попрямувала до виходу. І тоді Інга подумала, що гроші їй зараз вкрай необхідні, і відмовлятися від них нерозумно. Тим більше, що Христина стверджує, що ці гроші належать їй, Інзі. Вона поклала купюри до сумочки і поспішила за подругою.

Дівчата швидко пішли коридором офісу, але на хвилинку забігли до величезної кімнати, навіть залу. Тут сидів Стефан перед мольбертом і щось малював на полотні. Христина сповістила його, що вони з Інгою швиденько збігають до поліклініки і щоб він чекав їх тут, в галереї. Художник лише похитав головою, погоджуючись, мав такий вигляд, неначе знаходився не тут, а деінде, був повністю занурений у процес створення картини.

А Інга розверталася навколо з захопленням, розглядаючи інтер’єр. Це була велика студія, завішана картинами. І, як Інга зрозуміла, їхня офісна галерея. Але галерея, так би мовити, жива, діюча, відкрита для всіх... Як пояснила Христина, сюди могли приходити художники, щоб подивитися на картини колег, а також спробувати намалювати свої. У багатьох творчих людей інколи не вистачало грошей на фарби чи полотно, а це було гарною можливістю реалізувати свої ідеї безкоштовно, бо все оплачувала їхня фірма. Навіть прості відвідувачі могли спробувати свої сили в живописі. Тут дозволено було малювати будь-кому!

— Це ти придумала, — посміхнулася Христина на захоплені вигуки Інги. — Завжди наголошувала, що тобі хотілося, аби тут, в цій галереї, було не тільки просто мовчазне, спокійне споглядання картин, як у звичайних музеях та галереях, а увірвалися справжні, реальні та живі почуття. Нехай трохи наївний, але щирий живопис від реальних людей. Мені дуже сподобалася твоя ідея, і ми все це реалізували. Дні відвідувань — вівторок та четвер. А на вихідних окремі години для батьків з дітьми. Інколи тут буває дуже весело та гамірно! Я навіть не підозрювала, як все-таки багато людей, які хотіли б спробувати свої сили в малюванні. Крім того, як з'ясувалося, є чимало тих, кому дуже подобається малювати під захопленими чи критичними поглядами глядачів. Тоді у них з’являється шалене натхнення — і вони створюють дуже класні картини! Ось поглянь, яка ось ця дивовижна, — показала Христина на велику картину із намальованим оленем, що стояв на узліссі. Він був напружений, як струна, очевидно, зауважив якусь загрозу, котру не міг побачити глядач. І ця напруженість була так чудово передана на полотні, що у Інги аж голова раморочилася від емоційного впливу картини...